СИМВОЛІКА ІКОНОГРАФІЧНОГО СЮЖЕТУ «РІЗДВО ХРИСТОВЕ»: ВЗАЄМОДІЯ КАНОНІЧНИХ ТА АПОКРИФІЧНИХ ОПОВІДЕЙ

<jats:p>Розглядається символіка образів іконографічних сюжетів «Різдва Христового» на основі канонічних Євангелій від Матвія і Луки та апокрифічних Євангелій від Якова та псевдо-Матвія. А також праці, які дотичні до розгляду й вивчення такої теми, що пояснюють значення євангельських та апокрифічних текстів, надаючи їм богословського змісту. З огляду на цей матеріал простежено розвиток іконографічного сюжету народження Ісуса Христа з рельєфних зображень на саркофагах, фрескових розписів у катакомбах ІІІ століття, де зображувалися спрощені композиції: Немовля на руках Богородиці, Віфлеємська зірка, мудреці з дарами. Основна мета таких зображень – передати головну ідею події, акцентуючи на Божому диві народження, а не на творчих задумах митців. Канонічне іконографічне зображення, що сформоване в Х–ХVІ ст., зберігаючи основну мету, феномен Різдва Христового, ускладнюється багатофігурною художньою композицією: в центрі – повите Немовля в яслах, Марія на фоні темної печери в напівлежачому положенні, поруч із Новонародженим – віл і віслюк, зверху – янголи, ліворуч – мудреці, праворуч – пастухи, знизу – Йосип із пастухом-спокусником та сцена купелі Ісуса. Митці зображують богословсько-символічне значення Явлення Ісуса Христа, закодоване в положеннях, виразах, жестах образів, колірних акцентах і композиційній побудові, підкреслюючи духовний сенс. Мистецтво об’єднало лаконічність канону та його детальне доповнення апокрифами для повнішого розуміння божественної унікальності сюжету Різдва Христового. Важливими аспектами в дослідженні іконографії такої тематики є визначення церковним каноном суті та наповнення ікони, створення митцями художнього образу через певні засоби виразності. Стаття є актуальною для митців іконопису, які прагнуть зрозуміти символічне значення зображених образів, що розкривають богословський зміст і символічне значення в іконах «Різдва Христового».</jats:p>