Використання OSINT-матеріалів як доказів у кримінальному провадженні в умовах воєнної агресії, Use of osint materials as evidence in criminal proceedings in conditions of military aggression

<jats:p>У статті здійснено комплексний аналіз правової природи та процесуального статусу матеріалів, отриманих за допомогою інструментарію OSINT (Open Source Intelligence Tools), у кримінальному провадженні України. Досліджено нормативно-правову базу, що склалася в умовах збройної агресії РФ проти України, доктринальні підходи до визначення поняття та ознак OSINT-матеріалів, порядок їх збору, верифікації та долучення до кримінального про- вадження, а також критерії оцінки їх допустимості та достовірності. Систематизовано ключові правові позиції Верховного Суду щодо електронних доказів із відкритих джерел, зо- крема Постанову ККС ВС від 21.07.2025 у справі № 201/11849/23, якою сформульовано стан- дарт допустимості OSINT-матеріалів через механізм протоколу огляду за статтею 237 КПК України та визначено підвищені вимоги до їх оскарження стороною захисту. Окрему увагу приділено міжнародній практиці легітимації OSINT як самостійної ка- тегорії доказів: прецеденту МКС у справі лівійського командира Аль-Верфаллі, де ордер на арешт був виданий виключно на підставі відеоматеріалів із соціальних мереж, розсліду- ванню катастрофи рейсу MH17, яке вперше у світовій практиці продемонструвало здат- ність OSINT-доказів пройти повноцінну криміналістичну верифікацію та бути прийнятими судом як юридично значущі, а також рішенню Великої палати ЄСПЛ у справі Ukraine and the Netherlands v. Russia, яким визнано OSINT не допоміжним елементом, а самостійною кате- горією доказів та сформульовано вимогу щодо конкретності аргументів при їх оскарженні. Проаналізовано питання імплементації міжнародних стандартів верифікації цифрових матеріалів з відкритих джерел, зокрема Протоколу Берклі, розробленого УВКПЛ ООН спіль- но з Університетом Берклі, який визначає багаторівневу процедуру підтвердження автен- тичності цифрових доказів через перевірку хеш-сум, фіксацію метаданих та документу- вання ланцюга збереження. Встановлено, що відсутність імплементації цих стандартів у вітчизняному законодавстві створює системну процесуальну прогалину, яка на практиці унеможливлює уніфікований підхід до оцінки OSINT-матеріалів різними судами. Досліджено також доктринальні позиції щодо розмежування цифрових доказів та цифрової форми дока-</jats:p>