Abstract
<jats:p>У статті досліджена проблема дотримання прав підозрюваного в контексті європейських правових стандартів, імплементованих у законодавство України. Набуття чинності Кримінального процесуального кодексу 2012 р. знаменувало собою реформування доктрини доказування, отриманої у спадок від радянських часів. Сутність реформування полягала у впровадженні європейських правових стандартів у законодавство і практику його застосування. Але цей процес відбувається вельми повільно і суперечливо. Причиною цього є досить стійкі уявлення щодо шляхів вирішення окремих завдань кримінального провадження, характерні для минулих часів. Відбиток таких уявлень ще залишається в окремих положеннях чинного кримінального процесуального законодавства та у свідомості правників. Зокрема, це проявляється в інституті допиту підозрюваного, який має процесуальний і тактичний аспекти. З одного боку, ще існують окремі процесуальні приписи, що не відповідають положенням Європейської конвенції з прав людини. З іншого боку, іноді в публікаціях викладається низка тактичних рекомендацій, яка суперечить вимогам презумпції невинуватості і верховенства права. Пояснюється це прихильністю до застарілих підходів щодо процесуального порядку і тактики проведення допиту підозрюваного. Нерідко головним завданням його допиту розглядається отримання зізнання у вчиненні кримінального правопорушення, що суперечить чинному законодавству. Метою статті є визначення належної процесуальної процедури допиту підозрюваного в контексті дотримання європейських правових стандартів, в межах якої мають застосуватися тактичні засоби, спрямовані на вирішення певних проміжних завдань досудового розслідування. Автором запропонований наступний порядок дій (алгоритм) слідчого після вручення особі повідомлення про підозру, який забезпечує водночас і дотримання процесуальних прав підозрюваного, і вирішення тактичних завдань розслідування. Після вручення особі повідомлення про підозру і роз’яснення прав має бути запропоновано їй надати пояснення (показання) щодо сутності підозри. Така дія повинна обов’язково фіксувати у протоколі допиту, що буде свідчити про надання слідчим можливості підозрюваному захищатися шляхом надання показань. Не менш важливою є й демонстрація неупередженості слідчого, підкреслення ним презумпції невинуватості в присутності адвоката. Під час допиту потрібно виходити з того, що повідомлення про підозру є легальною процесуальною версією сторони обвинувачення, яка підлягає перевірці. Показання підозрюваного в організації такої перевірки є ключовими, оскільки вони не тільки віддзеркалюють позицію сторони захисту, але й надають підстави для висування інших версій. Ці версії підлягають обов’язковій перевірці, що зумовлює визначення відповідних тактичних завдань розслідування на подальшому етапі розслідування і засобів їх вирішення. Підозрюваний має допитуватися кілька разів у міру появи у слідчого нових версій і результатів їх перевірки. Варто пам’ятати, що під час судового розгляду ця особа буде допитуватися у статусі обвинуваченого і суд буде звертати увагу не на показання, зафіксовані слідчим у протоколі допиту підозрюваного, а буде оцінювати усні показання обвинуваченого, надані в атмосфері судового розгляду.</jats:p>