Abstract
<jats:p>У статті висвітлено сутність процесу формування здоров'язбережувальної компетентності в учнів закладів загальної середньої освіти. Розглянуто теоретичні основи розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів, а також визначено сутність термінів «компетентність» і «здоров'язбережувальна компетентність». Компетентність трактована як здатність учнів за допомогою знань, навичок і вмінь самостійно вирішувати питання, пов'язані із зюереженням та зміцненням здоров’я. Підкреслено, що основна роль у формуванні здоров'язбережувальної компетентності учнів належить саме освітній галузі. Аргументовано важливість впровадження компетентнісного підходу у систему освіти та підготовку педагогів до формування здоров'язбережувальних компетентностей учнів. У статті підкреслено, що здоров'язбережувальна компетентність реалізується як цілісна система виховання, яка базується інтеграції духовності, фізичного стану, використанні активних методів навчання та виховання через цінності. Обґрунтовано, що ефективне формування здоров'язбережувальної компетентності учнів закладів загальної середньої освіти – учасників інноваційного проєкту «Освіта. Діти. Майбутнє» можливе за допомогою впливу педагогічних методів на свідомість і поведінку учнів. Це досягається, зокрема, через розвиток життєвих навичок, що сприяють підтримці їхнього здоров’я, безпеки та гармонійного розвитку. Практична реалізація цієї стратегії для учасників інноваційного проєкту «Освіта. Діти. Майбутнє» передбачає: забезпечення цифрової гігієни в умовах змішаного навчання; активізацію дослідницько-пізнавальної діяльності та навчання; впровадження персоналізованого підходу до психоемоційного благополуччя; реалізацію інтегрованого підходу до культури здоров’я. Наголошується на важливості впровадження здоров'язбережувальних технологій, які базуються на інноваційних методологічних підходах, дидактичних принципах та психолого-педагогічних концепціях, що забезпечують ефективність діяльнісного компонента навчання. Пріоритетними напрямами розвитку є інтеграція здоров’язбережувальних програм в освітній процес, неперервний професійний розвиток педагогів та розширення суб’єкт-суб’єктної взаємодії з батьківською спільнотою. Це дозволяє сформувати єдиний виховний простір, де здоров’я дитини визнається найвищою цінністю та необхідною умовою для її майбутньої самореалізації. Встановлено, що досягнення ефективних результатів у формуванні здоров'язбережувальної компетентності можливе лише за умови комплексного, системного та інтегрованого підходу до організації освітнього процесу.</jats:p>