Abstract
<jats:p>У статті розкривається сутність освітнього партнерства як особливої сфери соціального та суспільного життя, одного із факторів ефективної співпраці між учасниками освітнього процесу у формуванні соціокультурного середовища сучасної школи. У статті розглядається модернізація змісту та структури виховання соціальних компетентностей у закладах загальної середньої освіти України шляхом партнерської взаємодії. Особливої уваги набувають дослідження способів подолання бар'єрів у спілкуванні з батьками дітей з особливими освітніми потребами, що є ключовим фактором соціальної згуртованості та базується на гіпотезі створення соціокультурного простору сучасної школи, оскільки безпосередньо залежить від того, чи створено організаційно-педагогічні умови для освітнього партнерства і як вони взаємодіють у розвитку дитини. Актуальними є розвідки щодо подолання бар'єрів у взаємодії з батьками дітей з особливими освітніми потребами та внутрішньо переміщених осіб як ключового елемента соціальної згуртованості, що ґрунтується на припущенні: формування соціокультурного простору закладу освіти залежить від організаційно-педагогічних умов освітнього партнерства та їх взаємозв’язку у виконанні спільних функцій у розвитку особистості дитини. Обґрунтовано і доповнено комплекс організаційно-педагогічних умов партнерства в умовах гібридного соціокультурного середовища (поєднання реального та цифрового просторів), що враховує виклики воєнного стану та потреби національно-патріотичного виховання та уточнено зміст поняття «соціокультурне середовище закладу освіти» як відкритої системи, ефективність якої безпосередньо залежить від рівня суб’єкт-суб’єктної взаємодії між педагогами, батьками та представниками місцевих громад. Досягнуто подальшого розвитку розуміння освітнього партнерства як інструменту забезпечення соціальної резильєнтності учнів, що сприяє їхній успішній самореалізації та інтеграції в громадянське суспільство. Основний метод дослідження-педагогічний експеримент. Теоретичне значення дослідження і практичне значення отриманих результатів полягає у формуванні соціокультурного простору сучасної школи та розробленні й упровадженні в педагогічний процес архітектури комунікацій всіх учасників освітнього процесу. Розуміючи, що вирішальну роль у досягненні цієї мети відіграють об’єктивні чинники – соціальні, економічні, правові, культурницькі, вважаємо, що сучасний заклад освіти вже нині може зробити вагомий внесок у створенні організаційно-педагогічні умов формування соціокультурного середовища сучасної школи. Визначено перспективи подальших досліджень, зокрема вимірювання індексу задоволеності партнерством. Тип статті – теоретико-прикладна.</jats:p>