Державне управління та кримінально-правове забезпечення кібербезпеки в умовах розвитку штучного (електронного) інтелекту: порівняльний аналіз досвіду України та Великої Британії

<jats:p>Метою статті є комплексне дослідження організаційно-правових та публічно-управлінських засад забезпечення кібербезпеки в умовах стрімкого розвитку технологій штучного (електронного) інтелекту (ШІ) крізь призму кримінально-правової політики. У контексті триваючої гібридної збройної агресії проти України проаналізовано загрози, пов’язані з використанням країною-ворогом, спецслужбами таких країн та хакерськими угрупованнями систем ШІ як інструментів цифрового шпигунства та негативного впливу. Методологічну основу роботи становлять компаративістський, формально-догматичний та системно-структурний методи. Здійснено порівняльний аналіз публічного управління сферою ШІ в Україні та Великій Британії. Уточнено інтерпретацію британської інституційної реформи липня 2026 року, яка полягала не в абсолютній централізації, а у ліквідації Департаменту науки, інновацій та технологій (DSIT) із розосередженням його функцій по різних відомствах (Whitehall) та наданням Міністрові з питань ШІ статусу учасника засідань Кабінету міністрів у межах бізнес-департаменту (DBIST). Оцінено нормативні підходи Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України щодо таксономії загроз ШІ. Доведено необхідність адаптації кримінального законодавства України до новітніх технологічних загроз шляхом запровадження відповідальності за обхід санкцій в сфері IT (із врахуванням аналізу Проєкту Закону України № 12406 щодо ст. 114-3 КК України). Наукова новизна дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні необхідності розширення меж застосування ст. 359 КК України стосовно ворожих ШІ-асистентів подвійного призначення, які фактично виконують функції спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації. На відміну від існуючих підходів, які кваліфікують такі діяння за ст. 361 КК України, авторський підхід доводить, що добровільне встановлення ШІ-асистента користувачем нівелює ознаку «несанкціонованості», що вимагає застосування норм про незаконне використання замаскованих шпигунських інструментів.</jats:p>