Abstract
<jats:p>У статті окреслюються основні аспекти правового регулювання організації та проведення регуляторних переговорів на основі дослідження стану їх упровадження у законодавство України та відповідного досвіду зарубіжних держав. Основою методології дослідження є порівняльно-правовий метод наукового пізнання, а також методи аналогії й узагальнення, які дозволили відшукати у законодавчих положеннях різних держав ті, що стосуються організації та проведення регуляторних переговорів або форм проведення публічних консультацій, які значною мірою є до них подібними, а також виокремити відповідні спільні підходи. У ході дослідження автор визначив, що регуляторні переговори як особлива форма публічного обговорення проєктів регуляторних актів можуть сприяти демократизації діяльності регуляторних органів, підвищувати її ефективність, а також посилювати передбачуваність середовища діяльності суб’єктів господарювання. Ці позитивні наслідки досягаються завдяки потенціалу регуляторних переговорів слугувати інструментом для зближення позицій регуляторних органів, суб’єктів господарювання та представників громадянського суспільства, підвищення рівня компетентності розробників регуляторних актів за рахунок експертизи приватного сектору економіки та незалежних експертів, посилення легітимності державної регуляторної політики, а також для напрацювання та узгодження збалансованого підходу до вирішення того чи іншого питання державного регулювання господарської діяльності. Автор також дійшов висновку, що ризики регуляторних переговорів пом’якшуються, серед іншого: 1) їх проведенням як доповнення до процедури оприлюднення проєкту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій; 2) їх допустимістю виключно з вузькоспеціалізованих/технічних питань та тих, що мають обмежений вплив на інтереси широкого загалу й значний вплив на господарську діяльність, а також за достатності часу для їх проведення; 3) відбором заінтересованих сторін за конкретними та об’єктивними критеріями для збалансованого представництва усіх адресатів відповідних нормативно-правових актів без жодних проявів дискримінації / неконкурентних переваг; 4) гарантування участі у них організацій споживачів, незалежних експертів та інших некомерційних груп.</jats:p>