Abstract
<jats:p>У процесі дослідження проаналізовані дефініції понять «комунікативна компетентність», «лідер», «лідерство» у вітчизняному та зарубіжному науковому дискурсі, здійснено їх концептуальне узгодження в контексті трансформаційних моделей освітнього лідерства в закладах вищої освіти. Актуальність статті визначається необхідністю модернізації управлінських підходів у закладах вищої освіти в умовах цифровізації, глобалізації та зростання вимог до якості освітніх послуг, що потребує нової управлінської культури, заснованої на партнерстві, довірі, стратегічній комунікації. Зазначено, що комунікативні компетентності виступають системоутворювальним чинником ефективного освітнього лідерства, оскільки забезпечують здатність суб’єктів управління до конструктивної взаємодії, фасилітації колективних процесів, управління конфліктами, формування спільного бачення розвитку інституції і підтримання позитивного соціально-психологічного клімату в академічному середовищі. Обґрунтовано, що в умовах трансформаційних змін комунікація набуває важливого характеру та виходить за межі інформаційного обміну, перетворюючись на інструмент управління змінами й інституційного розвитку. У процесі дослідження ми намагалися максимально повноцінно використати потенціал компетентнісного й системного наукових підходів, що дозволило розглянути комунікативні компетентності як інтегративну характеристику особистості освітнього лідера і як структурний елемент цілісної управлінської системи ЗВО. У результаті дослідження встановлено, що розвиток комунікативного потенціалу суб’єктів освітнього процесу є необхідною умовою впровадження трансформаційних моделей освітнього лідерства, підвищення ефективності управління,формування інноваційного освітнього середовища, орієнтованого на сталість і конкурентоспроможність закладів вищої освіти.</jats:p>