Abstract
<jats:p>У статті доведено слушність визнання іміджу викладача одним із провідних структурних елементів бренду науково-педагогічного працівника закладу вищої освіти. Аргументовано недоцільність ототожнення поняття «імідж носія бренду як викладача ЗВО» з поняттями «педагогічна майстерність», «якість» та «кваліфікованість», а також хибність визнання габітарного іміджу домінуючим структурним елементом іміджу викладача. Висвітлено специфіку сприймання студентською цільовою аудиторією чотирьох видів іміджу викладача ЗВО – еталонного (ідеального), бажаного, реального та дзеркального. Визначено параметри сформованості іміджу носія бренду як викладача ЗВО, до яких віднесено: якість володіння матеріалом навчальних дисциплін, які викладаються носієм бренду в ЗВО; здатність носія бренду до мотивування студентської аудиторії оволодівати матеріалом навчальних дисциплін; прояв комунікативності носія бренду в процесі викладання навчальних дисциплін у ЗВО; добровільно вмотивовану відвідуваність студентською аудиторією навчальних занять носія бренду. Обґрунтовано методологію діагностування показників за означеними параметрами, в основу якої покладено застосування як авторських опитувальників за шкалою Лайкерта, так і аналіз даних про відвідуваність студентами навчальних занять викладача ЗВО завдяки використанню спеціально розробленої формули. В авторських анкетах застосовано ряд інноваційних методів і прийомів з метою уникнення «тенденційності» й «векторності» запитань, мінімізації відмов студентів від анкетування та недопущення поліваріантності відповідей. У формулі для обчислення показника добровільно вмотивованої відвідуваності студентською аудиторією навчальних занять носія бренду в ЗВО застосовано коефіцієнт зацікавленості, який уможливлює мінімізацію впливу психологічного, соціального, адміністративного та інших видів примусу студентів щодо відвідування навчальних занять викладача ЗВО. Визначено бальні діапазони рівнів сформованості іміджу носія бренду як викладача ЗВО.</jats:p>