Abstract
<jats:p>У науковій студії розглянуто теоретичні засади формування терміносистеми кризової медицини. Головну увагу зосереджено на мовних механізмах кодифікації клінічного знання й управлінських рішень у ситуаціях підвищеного ризику. На матеріалі корпусу міжнародних нормативних документів, доктринальних текстів, глосаріїв і навчально-методичних джерел установлено, що терміносистема кризової медицини постає надгалузевою системою, сформованою унаслідок синергетичної взаємодії трьох структурно самостійних підсистем – термінологій військової медицини, тактичної медицини (TCCC) та медицини катастроф. З’ясовано, що ці підсистеми репрезентують комплементарні локуси медичного забезпечення: госпітальний рівень (військова медицина), догоспітальну допомогу в умовах бойових дій (тактична медицина) та реагування на місці надзвичайної події (медицина катастроф). Методологічну основу дослідження становить поєднання методу термінологічного аналізу та трьох взаємопов’язаних площин інтерпретації: структурної (опис домінантних моделей термінотворення), семантичної (виокремлення провідних тематико-смислових груп) і прагматико-дискурсивної (з’ясування функціонування термінів у нормативно-доктринальних контекстах кризового реагування із залученням інструментарію критичного дискурс-аналізу для виявлення регулятивних стратегій кодифікації). Застосування цього аналітичного підходу засвідчило, що відповідні термінології репрезентують клінічні стани, лікувально-діагностичні процедури, процеси евакуації та її логістики, інфекційний контроль, ресурсно-документаційне забезпечення та протокольно-доктринальні алгоритми дії, забезпечуючи керованість і уніфікацію практик у ситуаціях високого ризику. Результати аналізу уможливили концептуальне розмежування понять терміносистема і термінологія у досліджуваній сфері: терміносистема кризової медицини виступає макрорівневою, відносно автономною й відкритою системою, а термінологія кризової медицини є її невід’ємною складовою, що забезпечує вербалізацію та нормативну фіксацію клінічного знання, бойового досвіду й управлінських рішень у форматі термінів, протоколів, доктринальних положень та освітніх стандартів.</jats:p>