Abstract
<jats:p>Стаття присвячена аналізу інтерпретації малярства й музики в текстах Г. Сковороди. Встановлено, що основою трактування цих топосів є біографічний контекст та біблійна символіка. Проаналізовано твори й епістолярій письменника, які увиразнюють ставлення автора до музики і малярства. Висвітлено, що рецепція музичної тематики незмінно притаманна поезіям і філософським трактатам Г. Сковороди. Це відображає наявна в творах музична лексика, а також вставні «музичні» елементи (пісні, хорові партії). Наголошено, що улюбленим інструментом філософа була флейта, однак у текстах численно представлені й інші музичні інструменти. Простежено, що особливістю їхньої інтерпретації є барокова символіка, алегоричність, біблійний контекст. Проаналізовано, що орган символізує Святе Письмо, труба – пророчу мову, сопілка й флейта – пасторальну ідилію, інструмент – людину, пісня – людське життя. Встановлено, що символічна інтерпретація притаманна й образам зі сфери малярства: картина уособлює Біблію, рисунок – невидиму, а фарба – видиму натуру. Інші малярські топоси (пензель, піктура, пропорція) теж мають символічний контекст. Вони, як і музичні образи, постають засобами увиразнення філософських ідей, зокрема ідеї видимої й невидимої природи, спорідненої праці. Простежено й графічні елементи (емблеми) в структурі трактату «Алфавіт». Вони засвідчують певний малярський хист автора, а водночас – візуальну рецепцію ним алегорично-символічних понять. Доведено, що живопис і музика висвітлені в Г. Сковороди не рівноцінно: якщо музика є для письменника спорідненим заняттям, відпочинком, то малярство, навпаки, – копіткою щоденною працею.</jats:p>