Abstract
<jats:p>У статті здійснено систематизацію сутнісних ознак та визначено правову природу медіації у господарському процесі органів місцевого самоврядування. Серед вказаних підходів виділено, зокрема: суб’єктно-орієнтований підхід, заснований на визначенні принципів правової природи медіації в контексті орієнтиру на права та інтереси сторін і діяльності медіаторів при врегулюванні спорів (в тому числі господарських); середовищний підхід до визначення правової природи медіації у врегулюванні господарських спорів органів місцевого самоврядування та учасників місцевих громад, чиї права та інтереси захищають вказані суб’єкти в рамках власних компетенцій, який заснований на виділенні переваг медіації як передумови впровадження зазначеної форми досудового вирішення господарських спорів на рівні місцевих або інших територіальних громад. При оцінці особливостей правової природи медіації у господарському процесі органів місцевого самоврядування в контексті акценту на суб’єктно-орієнтований підхід визначено склад принципів правової природи медіації в контексті орієнтиру на права та інтереси сторін і діяльності медіаторів при врегулюванні спорів (в тому числі господарських), серед яких виділено, зокрема, принцип добровільності, принцип конфіденційності, принципи неупередженості та нейтральності медіатора, принципи рівність та самовизначення прав, принцип незалежності. Керуючись положеннями основних підходів щодо трактування та характеристик правової природи медіації у господарському процесі органів місцевого самоврядування було сформульовано авторський підхід до визначення сутності зазначеного феномену. А саме, визначено, що медіація у господарському процесі органів місцевого самоврядування – є досудовою, добровільною, конфіденційною, неупередженою, структурованою процедурою, в процесі якої за сприяння медіаторів (які повинні бути нейтральними, незалежними від сторін спорів, що забезпечує дотримання рівності прав та інтересів останніх) здійснюються спроби врегулювання господарських спорів із використанням переговорів між органами місцевого самоврядування та іншими сторонами господарських відносин, і яка дає змогу уникнути великих затрат часу, економічних ресурсів, пов’язаних із судовим процесом.</jats:p>