Abstract
<jats:p>У статті здійснено комплексний науково-правовий аналіз організаційно-правових засад мобілізації населення в умовах воєнного стану на прикладі Держави Ізраїль з метою визначення можливих орієнтирів для подальшого розвитку безпекового законодавства України. Актуальність дослідження зумовлена збройною агресією Російської Федерації проти України, тривалим застосуванням правового режиму воєнного стану та необхідністю вдосконалення національної моделі мобілізаційної підготовки і мобілізації з урахуванням зарубіжного досвіду держав, що функціонують в умовах постійних безпекових загроз. У роботі розкрито теоретико-правові засади мобілізації населення та мобілізаційної підготовки як комплексних інститутів публічного права, що формуються на перетині норм конституційного, адміністративного та військового права. Проаналізовано нормативно-правове регулювання мобілізації в Ізраїлі, зокрема положення Базових законів, законодавства про військову службу та резерв, а також особливості функціонування надзвичайних правових режимів у системі забезпечення національної безпеки. Окрему увагу приділено ролі органів публічної влади, механізмам міжінституційної координації та правовим гарантіям реалізації мобілізаційного обов’язку громадян. У статті здійснено оцінку ефективності ізраїльської моделі мобілізації з позицій її організаційної спроможності, правової визначеності та суспільної легітимності. Обґрунтовано, що ключовими чинниками стійкості цієї моделі є інституційна інтеграція суспільства у реалізацію безпекової політики держави, стабільність правового регулювання мобілізаційних відносин, а також наявність дієвих механізмів демократичного і судового контролю, зокрема застосування принципу пропорційності. На основі проведеного аналізу сформульовано імплементаційні орієнтири для України, спрямовані на подальший розвиток безпекового законодавства, удосконалення інституту резерву та забезпечення балансу між потребами оборони і принципами правової держави в умовах воєнного стану.</jats:p>