Abstract
<jats:p>У статті на основі аналізу положень Конституції та законів України, актів Конституційного Суду України (далі – КСУ) розкрито зміст проголошеного в статті 58 Конституції України принципу незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі та його співвідношення з іншими конституційними принципами, зокрема, з принципами верховенства права та недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, який є одним із запобіжників надання законам зворотної дії в часі. В результаті такого аналізу обґрунтовано висновки, відповідно до яких: 1) принцип незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, як складова принципу верховенства права, повинен поширюватися не тільки на фізичних осіб, а й на юридичних осіб; 2) при оцінці законів на їх відповідність вимогам статті 58 Конституції слід виходити не стільки зі змісту приписів їх прикінцевих положень, скільки зі змісту нормативних положень основної частини законів; 3) надання законам зворотної дії в часі можливе лише у разі, якщо вони не погіршують правове становище особи, тобто не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують існуючі права і свободи; 4) принцип незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі є одним із чинників стійкості (стабільності) законодавства України, яка є складовою стійкості держави. Крім того, за результатами аналізу висновків КСУ на законопроєкти про внесення змін до Конституції України про відповідність їх вимогам статей 157 і 158 Конституції констатовано, що у переважній більшості його висновків питання відповідності таких законопроєктів вимогам ст. 58 Конституції залишилися поза межами відповідної оцінки з його боку.</jats:p>