Abstract
<jats:p>У статті розглянуто потенціал наукової дипломатії як засобу просування національної політики у сфері науки та освіти на міжнародній арені. Звернуто увагу, що термін «наукова дипломатія» нещодавно ввійшов до категорійно-поняттєвого апарату вчених усього світу як частина публічної дипломатії. Водночас учені почали обґрунтовувати неабиякі можливості наукової дипломатії, зокрема щодо зміцнення позицій будь-якої країни в міжнародному освітньому просторі. Здійснено аналіз наукових досліджень зарубіжних та вітчизняних учених щодо наукової дипломатії та підсумовано, що майже всі вони датовані ХХІ століттям й охоплюють різні аспекти проблеми – її виникнення, трактування базових термінів, обґрунтування неабияких можливостей у спільному вирішенні вченими глобальних світових проблем тощо. Акцентовано, що нині українські вчені, а надто молоде покоління науковців, більш ретельно опановують основи наукової дипломатії, а окремі виші України запровадили системне опанування здобувачами освіти широкого кола проблемних питань, які пов’язані з науковою дипломатією. Наведено приклад Херсонського державного університету, де для здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти від 2021 року введено освітній компонент «Сучасні освітні технології та наукова дипломатія», під час опанування якого аспіранти вивчають тему «Роль наукової дипломатії у розвитку і стабілізації міжнародних відносин у сфері освіти». Подано детальну інформацію з цієї проблематики. Зроблено висновки, що наукова дипломатія має значний потенціал для просування національних інтересів України та зміцнення її позицій на міжнародній арені. Перспективи подальших наукових досліджень пов’язано з тим, як завдяки науковій дипломатії повернути на світову арену вектор, спрямований у бік України.</jats:p>