Abstract
<jats:p>Вступ. Гострі респіраторні інфекції (ГРІ) традиційно посідають чільне місце у структурі загальної захворюваності дитячого населення. Останніми роками увагу фахівців привертає неухильне зростання частоти ГРІ, що супроводжуються лімфопроліферацією. Такі випадки часто характеризуються тяжким перебігом та ускладнюються розвитком пневмонії, гнійного отиту або верхньощелепного синуситу. Подібні клінічні прояви пов’язують із нездатністю імунної системи таких дітей адекватно реагувати на вплив зовнішніх чинників, що зумовлює необхідність поглибленого вивчення всіх ланок імунітету. Аналіз літератури свідчить про недостатність і суперечливість даних щодо особливостей імунореактивності дітей із лімфопроліферативним синдромом. Це вказує на актуальність розробки ефективних технологій лікування, профілактики та реабілітації пацієнтів із зазначеною патологією. Мета. Удосконалення профілактичних, терапевтичних та реабілітаційних заходів у дітей із лімфопроліферативним синдромом шляхом аналізу та оцінки реактивності гуморальної ланки імунітету. Матеріали та методи. Проаналізовано результати імунологічного обстеження 126 дітей віком 9–16 років, розподілених на три групи. Основну групу (першу) склали 46 дітей із лімфопроліферативним синдромом та частими рецидивуючими інфекціями (ГРІ 6–8 разів на рік, рецидивуючі бронхіти). До другої групи (порівняння) увійшли 40 дітей із частими рецидивуючими інфекціями без синдрому лімфопроліферації; до третьої групи (порівняння) — 40 дітей з епізодичними (3–4 рази на рік) ГРІ без ознак лімфопроліферації. Контрольну групу склали 30 здорових дітей відповідного віку. Результати. Встановлено, що для дітей основної групи характерне стійке зниження концентрації та активності гуморальних захисних факторів місцевого та системного імунітету. Водночас виявлено достовірне зростання рівнів IgG4 та IgE, що свідчить про глибоку сенсибілізацію організму. Висновки. Місцевий імунітет дітей із лімфопроліферативним синдромом характеризується низькою концентрацією секреторного IgA та лізоциму як у період розпалу захворювання, так і на етапі реконвалесценції. Системний імунітет відзначається дефіцитом мономерного IgA та ізотипу IgG2 у сироватці крові на тлі стрімкого підвищення рівнів IgG4 та IgE. Патогномонічною особливістю дітей основної групи є персистуюча активація В-ланки імунітету з посиленим утворенням активованих В-лімфоцитів (CD19+CD25+), рівень яких не нормалізується навіть після одужання.</jats:p>