Біоплівкоутворення та антибіотикорезистентність, як ключові фактори патогенності шпитальних штамів Acinetobacter baumannii

<jats:p>Ацинетобактерна інфекція залишається однією з провідних причин тяжких госпітальних ускладнень, особливо в умовах бойової травми та лікування у військових шпиталях. Здатність A.baumannii розвивати механізми стійкості до антибіотиків та інших біоцидів дозволяє йому добре існувати в госпітальних умовах, зберігатися на медичному обладнанні та при бактеріоносійстві серед особового складу. Це явище ґрунтується на здатності більшості клінічних штамів утворювати біоплівки. Мета дослідження - оцінити інтенсивність біоплівкоутворення та показники антибіотикорезистентності шпитальних штамів A.baumannii і визначити  ступінь їх взаємозалежності. У роботі використовували 16 шпитальних штамів A.baumannii, виділених з різних біотопів пацієнтів військового шпиталю. Для вивчення біоплівкоутворення штамів використовувався метод мікротитрування, запропонований G.D.Сhristensen у модифікації Романової Ю.В.. Чутливість до антибіотиків визначалася диско-дифузійним методом та методом розведення відповідно до рекомендацій Європейської Комісії EUCAST 2025. Обчислення результатів здійснювали відповідно до загальноприйнятих методів біостатистики, використовуючи  програму MS Excel 2019, достовірність розбіжностей оцінювали за критерієм Стьюдента. Для встановлення зв’язку між двома показниками ( біоплівкоутворенням та антибіотикорезистентністю) визначався коефіцієнт кореляції Спірмена ( rs ). з використанням усереднених показників . В експериментальному дослідженні було показано, що близько 80,0% штамів A.baumannii утворювали біоплівки, з яких більше половини - 56,3% мали високі показники оптичної щільності (ОЩ), 25,0% - середні, 18,7% - не утворювали біоплівки. Вивчені шпитальні  штами були  найбільш чутливими до колістину ,  амікацину та тобраміцину . Кількість штамів , резистентних до цих антибіотиків, складала відповідно 12,5 % , 31,3 та  37,5 %. До решти антибіотиків показники стійкості коливались від 56,3 %  до 75,0 %. Формування панрезистентності , було достовірно більшим серед штамів A.baumannii, які володіли одночасно високими показниками біоплівкоутворення.Порівняльний аналіз отриманих  результатів засвідчив, що близько 80% клінічно значимих антибіотикостійких грамнегативних неферментуючих штамів-збудників (A.baumannii та P.aeruginosa) відрізнялись інтенсивним  біоплівкоутворенням, що можна вважати основною причиною їх широкої антибіотикорезистентності і здатності до персистенції у якості нозокоміальних штамів. Висновки. Встановлено, що більшість шпитальних штамів A.baumannii (81,3%) характеризуються здатністю до біоплівкоутворення, з домінуванням сильних продуцентів  серед 56,3% штамів.  Проведений кореляційний аналіз ( за Спірменом) показав наявність прямого позитивного зв’язку  між інтенсивністю біоплівкоутворення ( ОЩ від 0,2 – до 4,5 ) та рівнем антибіотикорезистентності шпитальних штамів А. baumanni ( від 33,3 % до 77,8 % ) (rs = 1,0), що свідчить про їх патогенетичну взаємозалежність. Штами з високим рівнем біоплівкоутворення характеризуються значно більшою частотою панрезистентних варіантів. Найбільш ефективними антибіотиками відносно A.baumannii залишаються колістин, амікацин та тобраміцин, що обґрунтовує їх використання як препаратів вибору. Вивчення даного напрямку досліджень  має особливе значення, оскільки штами вилучали від поранених, які, при евакуації від передової до шпиталю, вже отримували антибіотикотерпію різними препаратами. Це могло сприяти швидкому формуванню антибіотикорезистентності з різним механізмом , тому кореляція між показниками антибіотикорезистентності і плівкоутворенням штамами саме в умовах воєнного шпиталю,  може мати свої особливості, що вказує на доцільність  подальших досліджень у цьому напрямку</jats:p>