Форми та межі судового контролю за виконанням судових рішень у господарських справах

<jats:p>Стаття присвячена комплексному дослідженню форм і меж судового контролю за виконанням судових рішень у господарському судочинстві України. Актуальність дослідження зумовлена тим, що виконання судового рішення становить завершальну стадію реалізації права на ефективний судовий захист, а процесуальний інструментарій, яким господарський суд наділений на цій стадії, був суттєво оновлений Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» і дотепер не отримав системного доктринального осмислення саме в господарсько-процесуальному вимірі. У роботі здійснено розмежування вузького формально-нормативного та доктринального понять судового контролю. Запропоновано двоелементну модель судового контролю у вузькому значенні з виокремленням суміжних процесуальних механізмів, пов’язаних з виконанням судового рішення, та здійснено її зіставлення з наявними в доктрині класифікаціями форм судового контролю в господарській юстиції. Проаналізовано реактивну (наступну) форму контролю – розгляд скарг сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного чи приватного виконавця, а також превентивно-активну (моніторингову) форму – зобов’язання боржника подати звіт про виконання судового рішення. Запропоновано авторську систематизацію меж судового контролю за п’ятьма критеріями: суб’єктні, об’єктні, юрисдикційні, часові та функціональні (змістові) межі. Окрему увагу приділено законопроєкту № 15399 від 10 липня 2026 року, яким пропонується замінити позовний порядок захисту особи, чиє майно помилково арештовано, зверненням із заявою про зняття арешту в порядку судового контролю. Доведено, що ця ініціатива розширює суб’єктні межі інституту, однак у поданій редакції створює напруження з його об’єктними межами. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення відповідного законодавства.</jats:p>