Міжнародний досвід протидії кримінальним правопорушенням у сфері незаконної трансплантації анатомічних матеріалів людини

<jats:p>У статті досліджено міжнародний досвід протидії кримінальним правопорушенням у сфері незаконної трансплантації анатомічних матеріалів людини з урахуванням транснаціонального характеру відповідних діянь і потреби в його адаптації до української правової та організаційної системи. Обґрунтовано потребу в розмежуванні незаконної торгівлі органами й торгівлі людьми з метою вилучення органів як взаємопов’язаних, але самостійних кримінально протиправних явищ, що мають різну правову природу та потребують належного кримінально-правового охоплення. Проаналізовано положення Палермського протоколу, Конвенції Ради Європи проти торгівлі людськими органами й міжнародних професійних стандартів, зокрема Декларації Стамбула, крізь призму їхнього значення для формування комплексної системи протидії незаконному обігу органів. Встановлено, що результативність такої протидії не може визначатися виключно наявністю кримінально-правових заборон, оскільки істотне значення мають превентивний контроль за законністю та добровільністю донорства, встановлення походження й простежуваність руху анатомічного матеріалу, контроль за діяльністю трансплантаційних центрів і посередників, фінансовий моніторинг, використання інформаційних систем і міжнародний обмін інформацією. Розглянуто значення запобігання трансплантаційному туризму та професійного контролю за діяльністю суб’єктів трансплантаційної системи як додаткових механізмів недопущення потрапляння незаконно отриманих органів до легальної системи трансплантації. Акцентовано, що транснаціональний характер відповідних схем, у яких вербування та експлуатація донорів, вилучення й переміщення органів, фінансові операції та діяльність посередників можуть бути пов’язані з декількома юрисдикціями, обумовлює потребу в міжнародному правоохоронному співробітництві. З урахуванням положень міжнародних актів і зарубіжної практики визначено напрями вдосконалення української системи протидії незаконній трансплантації, зокрема потреба в подальшому розвитку кримінально-правової охорони, передбаченої ст. 143 КК України, з урахуванням різних етапів незаконного обігу анатомічних матеріалів і ролі його учасників. Окремо враховано криміногенні ризики, пов’язані з умовами воєнного стану в Україні. Обґрунтовано, що міжнародний досвід доцільно використовувати не за рахунок механічного запозичення окремих моделей, а через поєднання сумісних із національною системою кримінально-правових, організаційних, інформаційних, фінансових і превентивних механізмів.</jats:p>