Юридична техніка формалізації права: теоретичні засади розмежування правил формалізації норм права та нормативно-правових акті

<jats:p>Статтю присвячено теоретико-правовому дослідженню проблеми розмежування правил юридичної техніки формалізації права залежно від рівня організації формалізованої правової інформації. Актуальність дослідження зумовлена відсутністю у вітчизняній правовій доктрині єдиного підходу до розмежування правил формалізації права, що застосовують до норм права та нормативно-правових актів, незважаючи на фактичне існування такої диференціації в наукових працях, зарубіжній практиці та законодавстві України. Метою статті є теоретичне обґрунтування критеріїв розмежування правил юридичної техніки формалізації права, а також визначення широкого та вузького підходів до розуміння юридичної техніки формалізації нормативно-правових актів. На основі аналізу наукових підходів, зарубіжного досвіду й положень Закону України «Про правотворчу діяльність» встановлено, що сучасна юридична наука та правотворча практика фактично оперують двома взаємопов’язаними рівнями юридико- технічної формалізації: формалізацією норм права й формалізацією нормативно-правових актів. Запропоновано класифікувати правила юридичної техніки формалізації права на регулятивні, впорядковані та регламентні. Обґрунтовано, що регулятивні правила формалізації права належать до рівня формалізації норм права, тоді як впорядковані та регламентні правила застосовуються до формалізації нормативно-правових актів як офіційних юридичних документів. Доведено доцільність виокремлення широкого й вузького підходів до розуміння юридичної техніки формалізації нормативно-правових актів залежно від обсягу правил, що охоплюються відповідним поняттям. Зроблено висновок, що запропонований підхід сприяє вдосконаленню понятійного апарату юридичної техніки, створює методологічне підґрунтя для подальшої диференціації її правил і може бути використаний у правотворчій діяльності, наукових дослідженнях і процесі вдосконалення законодавства.</jats:p>