Abstract
<jats:p>У статті досліджено правову природу спрощеної системи оподаткування фізичних осібпідприємців (ФОП) в Україні, виявлено колізії та обґрунтовано напрями її реформування згідно з європейськими стандартами. В умовах євроінтеграційного курсу та викликів воєнного стану ефективне регулювання малого бізнесу набуває критичного значення для фіскальної стабільності. Досліджено, що чинне податкове законодавство характеризується фрагментарністю та відсутністю єдиних підходів до визначення бази оподаткування. Основною концептуальною проблемою статусу підприємця визначено неврахування подвійної правової природи ФОП як суб’єкта господарювання та водночас як фізичної особи – учасника цивільних правовідносин. Ігнорування цього дуалізму породжує правову невизначеність під час кваліфікації коштів: особисті надходження часто помилково ідентифікуються як підприємницький дохід. Здійснено порівняльно-правовий аналіз української моделі з підходами держав-членів ЄС, де відсутні прямі аналоги вітчизняної спрощеної системи. Акцентовано увагу на положеннях Директиви Ради 2006/112/ЄС, яка закріплює універсальну дефініцію платника податку (taxable person) для застосування норм ПДВ. На основі досвіду Німеччини проаналізовано рамкову градацію платників податків, а на прикладі Болгарії – механізми вирахування витрат і високі пороги реєстрації платником ПДВ. З огляду на реалізацію Національної стратегії доходів обґрунтовано неминучість системної трансформації оподаткування ФОП. Підтримано пропозицію переходу до дворівневої системи через об’єднання другої та третьої груп із запровадженням обов’язкового ПДВ-обліку. Доведено, що безумовною передумовою реформи є підвищення порогу реєстрації платником ПДВ, який втратив економічну актуальність через інфляцію. Запропоновано зміни до Податкового кодексу України задля досягнення балансу інтересів держави й бізнесу.</jats:p>