Abstract
<jats:p>Сьогодення для українського народу стало неабияким випробовуванням в будь-якій сфері реалізації своїх прав та обов’язків. Та при цьому, слід розуміти, що держава в умовах воєнного стану функціонує на основі верховенства права, і з моменту військових дій на території нашої держави в силу обставин, були задіяні ряд правових кроків, які вимушено заради безпеки пересічних громадян, стали важелями обмежень певних свобод, які були звичайними буденностями у мирний час. Дана стаття, присвячена тим правовим процесам, які обставинно адаптовуються до воєнних викликів, завдяки яким, росія своїми імперськими ідеями, нагло переступила будь-які міжнародні договори. Парадокс війни в тому, що саме тоді, коли правові механізми найбільше потрібні для захисту людини, вони найчастіше перестають працювати або ігноруються. Навіть в умовах воєнного стану важливо зберігати баланс між безпекою держави та базовими свободами громадян, щоб не втратити демократичну суть, за яку йде боротьба. За вкрай складних умов для держави, жодним чином не можна допустити кризи законності, де правовий хаос може спотворити довіру у реалізації та забезпечення державою життєво важливих факторів. Іншими словами, інститут права жодним чином не повинен відмежовуватись від пересічного громадянина у невиконанні тих чи інших нормативно-правових актів, не повинно бути спотвореності конституційних прав та обов’язків, а навпаки правове поле в цей складний період має бути дієвим, бути функціональним стрижнем і орієнтиром спланованих дій держави по відношенню до людей, до забезпечення тих правових інтересів, завдяки яким громадяни можуть реалізовувати свої права на життя у дійсно правовій державі. Держава, як головний акумулятор, як інструмент захисту та вдосконалення правового регулювання, повинна всебічно сприяти в дотриманні дієвості правових норм через органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, судової системи і т.п.</jats:p>