Abstract
<jats:p>Стаття присвячена обґрунтуванню підстав для необхідності відмежування примушування до шлюбу як окремого складу кримінального правопорушення від інших суміжних складів кримінального правопорушення. Авторка зауважує на важливості такого відмежування, акцентує складність притягнення винних осіб до відповідальності за примушування до шлюбу, відсутність сталої судової практики та наявність проблем правозастосування у цій сфері. Особлива увага приділяється аналізу кримінально-правової природи примушування до шлюбу та його місця у системі кримінальних правопорушень. Основні суміжні склади кримінального правопорушення: примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, торгівля людьми, незаконне позбавлення волі, примушування до вступу в статевий зв'язок тощо. Визначено, що певні склади мають як спільні риси, зокрема пов’язані із застосуванням примушування, так і істотні відмінності, які мають значення для правильної кримінально-правової кваліфікації. Саме за певними критеріями наводяться відмінності складів кримінального правопорушення та схожість між ними. У статті обґрунтовується система критеріїв відмежування, серед яких ключове місце займають цільова спрямованість діяння, об’єкт кримінально-правової охорони, наявність додаткової мети, обʼєктивні ознаки (характер діяння та спосіб). Особливу увагу приділено необхідності чіткого визначення поняття примушування як самостійної кримінально-правової категорії для забезпечення правильної кваліфікації діянь. Порівняльно-правовий аналіз статтей Кримінального кодексу України дозволив сформулювати висновок про критерії виокремлення примушування до шлюбу як окремого кримінально-караного діяння від інших суміжних чи подібних за певним ознаками складів кримінальних правопорушень, що сприятиме підвищенню ефективності правозастосовної практики.</jats:p>