Abstract
<jats:p>У статті досліджено концептуальні засади формування та впровадження адаптивних стратегій розвитку територіальних громад України в умовах безпрецедентного поєднання воєнних загроз, економічної нестабільності та глобальної невизначеності. Актуальність зумовлена необхідністю переходу від статичних моделей муніципального управління до динамічних систем, здатних забезпечувати життєдіяльність територій в умовах перманентних ризиків, що стали частиною повсякденної реальності. За результатами дослідження переосмислено категорію «резильєнтність» у контексті місцевого самоврядування. Доведено, що в сучасних умовах резильєнтність має бути не просто здатністю до відновлення, а інструментом адаптивної трансформації, що дозволяє громаді ставати стійкішою після кожного кризового шоку. Проведено детальну класифікацію перманентних безпекових ризиків, виокремлено прямі кінетичні загрози, енергетичну вразливість, демографічну ерозію та екологічні наслідки воєнних дій. У статті запропоновано авторську модель адаптивного управління, яка базується на принципах Agile-менеджменту, сценарійному плануванні та цифровізації муніципальних сервісів. Обґрунтовано необхідність впровадження «бюджетів життєстійкості», що передбачають гнучке маневрування фінансовими ресурсами для швидкого відновлення критичної інфраструктури. Визначено роль соціального капіталу та міжмуніципального співробітництва як ключових факторів компенсації ресурсного дефіциту. Наукова новизна полягає у розробці комплексної системи індикаторів оцінки рівня адаптивної резильєнтності громади, що дозволяє здійснювати моніторинг ефективності управлінських рішень за показниками швидкості відновлення послуг, автономності систем життєзабезпечення та здатності утримувати людський капітал. Практичне значення дослідження полягає у можливості їх використання органами місцевого самоврядування для коригування стратегій сталого розвитку та розробки інвестиційних паспортів громад у межах повоєнного відновлення та європейської інтеграції.</jats:p>