Abstract
<jats:p>Метою цього дослідження є вивчення можливостей електронних сервісів для ділових комунікацій, аналіз їх впливу на зміни організаційної культури та формування цифрової культури як особливого активу в командній роботі, огляд практик та визначення потенційних підходів до локального регулювання норм цифрової культури. Досліджено функції та умови використання основних діджітал-інструментів ділових комунікацій, їх характеристики, преваги в порівнянні з людським аспектом спілкування. Особливу увагу приділено формуванню цифрової культури в алгоритмі розвитку комунікації та взаємодії на основі діджиталізації. Визначено, що встановлення правил та норм комунікацій є складовими професійно-ділової та інформаційно-комунікаційної цифрової культури і означає просування цифрової етики та цифрового етикету на організаційному рівні. Основні рекомендації охоплюють запровадження правил цифрової етики на рівні організації, що розглядається як поєднання загальних норм організаційної культури, закріплених у локальних нормативно-правових актах, з вимогами спеціальних регламентів, спрямованих на врегулювання окремих аспектів саме цифрової взаємодії. До аспектів цифрової взаємодії, що потребують організаційного регламентування, можна віднести: захист персональних даних та недоторканності приватного життя, дотримання авторського права та суміжних прав, боротьбу з дезінформацією та фейковими новинами, запобігання кібератакам та іншим формам агресії в цифровому просторі, дотримання правових норм, пов’язаних з діджитал-комунікаціями, юридичну відповідальність за дії в цифровому середовищі. Правила цифрового етикету доцільно окреслити як базові (загальні принципи), так і такі, що описують окремо технічний, адміністративний та емоційний рівні. Подальших досліджень потребують питання структурування локальних нормативно-правових актів, спрямованих на врегулювання низки аспектів цифрової етики організацій</jats:p>