Abstract
<jats:p>У роботі досліджено актуальну задачу оновлення класичних багатошарових архітектур вебзастосунків з огляду на зростання вимог до темпів розробки, гнучкості та масштабованості сучасних програмних рішень. Автори здійснили ґрунтовний аналіз традиційних підходів (N-layered, Onion, Clean Architecture) та визначили їхні ключові обмеження в умовах динамічного розвитку проєктів. Особливу увагу приділено проблемі «вертикальної залежності», за якої зміни в одній бізнес-функції потребують коригування коду на всіх горизонтальних рівнях, що спричиняє надмірну зв’язність та ускладнення логіки системи. Запропоновано удосконалену модель архітектури вебзастосунку, яка охоплює презентаційний, прикладний, доменний та інфраструктурний рівні, поперечні компоненти, спеціалізовані механізми валідації та інтеграцію сучасних архітектурних патернів (CA, VSA, CQRS). У роботі детально описано наповнення кожного рівня: від застосування SSR та CSR у презентаційному шарі до використання брокерів повідомлень та кешування в інфраструктурі. Центральне місце в запропонованій моделі займає впровадження принципів Domain-Driven Design (DDD) та підходу Rich Domain Model, що забезпечує інкапсуляцію бізнес-правил безпосередньо в доменних сутностях та запобігає виникненню некоректних станів системи. Також розглянуто концепцію вертикальних зрізів, у межах якої кожна бізнес-функція реалізується як автономний модуль, що знижує взаємозалежність між компонентами. Практична ефективність запропонованої моделі підтверджена низкою прикладів. Зокрема, застосування гібридного підходу дало змогу скоротити час розгортання інфраструктури з трьох тижнів до одного. Розробка нових функцій прискорюється до 60%, а внесення змін у наявний код відбувається на 70% швидше порівняно з традиційними архітектурними моделями. Окрім цього, завдяки використанню принципу CQRS вдалося підвищити продуктивність високонавантажених операцій читання до 50%, зменшивши час відповіді із 400 мс до 150-200 мс. Отже, запропонована модель зберігає переваги класичного багатошарового підходу: структурованість коду, зручність модульного тестування та простоту масштабування, водночас забезпечуючи більшу адаптивність та гнучкість архітектури в умовах сучасних вимог</jats:p>