Abstract
<jats:p>Визначення оптимальної маршрутної швидкості їздки при експлуатації автомобільних засобів транспорту в пасажирських перевезеннях. К. Доля. У статті розглянуто задачу обґрунтування оптимальної маршрутної швидкості їздки для автобусних пасажирських перевезень за умов мінливості дорожньої ситуації та стохастичного характеру затримок на перегонах, перехрестях і зупинках. Актуальність теми зумовлена тим, що завищення нормативної швидкості підвищує ризик порушення розкладу та зростання експлуатаційних втрат, тоді як заниження призводить до збільшення оборотного часу, потреби у додатковому парку та погіршення транспортної доступності. Метою дослідження є розроблення підходу до встановлення нормативного часу рейсу і відповідної маршрутної швидкості, що забезпечують заданий рівень надійності виконання розкладу та узгоджуються з ресурсними й економічними обмеженнями перевізника. Запропоновано визначати оптимальну швидкість через квантіль фактичного часу поїздки: * ( * ). m T v = L Q p Для підвищення керованості параметра швидкості використано декомпозицію часу рейсу на компоненти руху між зупинками, стоянок та затримок, що дозволяє пов’язати нормативи зі специфічними причинами втрат часу та сформувати напрямки організаційно-технологічних заходів (пріоритет руху, оптимізація посадки/оплати, коригування зупиночної мережі). У межах методики описано узгодження нормативного часу рейсу з інтервалом руху, цикловим часом і потребою в рухомому складі, що дає змогу оцінювати наслідки вибору p* для ресурсів і витрат експлуатації. Виконано теоретичний експеримент для автобуса Mercedes-Benz Tourіsmo, який демонструє покроковий розрахунок нормативного часу, резерву (buffer tіme) та оптимальної маршрутної швидкості за заданого рівня надійності. Отримані результати можуть бути використані під час планування розкладів, резервів часу та оцінювання компромісу між якістю обслуговування (пунктуальність, регулярність) і економічними показниками роботи маршруту.</jats:p>