КЛІНІКО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТОМАТОЛОГІЧНОГО СТАТУСУ ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ З ГЕНЕРАЛІЗОВАНИМ ПАРОДОНТИТОМ

<jats:p>Мета дослідження – провести комплексну оцінку клініко-функціонального стану порожнини рота в осіб похилого віку з генералізованим пародонтитом (ГП). Методи дослідження. Обстежено 34 особи похилого віку (60–75 років) із ГП І-ІІ, ІІ ст. Під час клінічного обстеження оцінювали суб’єктивні скарги пацієнтів, інтенсивність карієсу за індексом КПВ, стан тканин пародонту за пародонтальними індексами. Функціональний стан слинних залоз визначали за швидкістю салівації. Частоту окремих клінічних ознак оцінювали за результатами стоматологічного обстеження. Результати. У пацієнтів похилого віку з ГП найчастіше відзначалися кровоточивість ясен (67,6%), сухість слизової оболонки порожнини рота (52,9%), оголення шийок зубів (52,9%) та підвищена чутливість зубів (52,9%). Середнє значення індексу КПВ становило 16,62±3,04, при цьому у його структурі переважали пломбовані зуби. Клінічний стан тканин пародонту характеризувався помірно вираженим запальним процесом (РМА – 54,6±8,1%) та наявністю сформованих деструктивних змін, про що свідчили показники глибини пародонтальних кишень (4,29±0,36 мм) і втрати епітеліального прикріплення (5,64±0,61 мм). Швидкість салівації становила 0,23±0,04 мл/хв. Серед клінічних ознак найчастіше виявляли патологічну стертість зубів (61,8%), гіперестезію (44,1%), наявність поодиноких коронок (44,1%), рухливість зубів (38,2%) та клиноподібні дефекти (32,4%). Висновки. Стоматологічний статус осіб похилого віку з ГП характеризується поєднанням запально-деструктивних змін тканин пародонту, високої інтенсивності стоматологічної патології та ознак зниження функціональної активності слинних залоз. Характерними клінічними особливостями є висока поширеність патологічної стертості зубів, гіперестезії, клиноподібних дефектів та ортопедичних конструкцій, що відображає суттєву роль віково-асоційованих змін у формуванні стоматологічного статусу пацієнтів похилого віку.</jats:p>