Abstract
<jats:p>У статті здійснено комплексний аналіз правового регулювання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця як одного з ключових елементів системи соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей. Актуальність теми зумовлена зростанням значення механізмів державної матеріальної підтримки родин загиблих військовослужбовців в умовах воєнного стану, а також потребою у належному правовому забезпеченні реалізації права на відповідну виплату. Наголошено, що одноразова грошова допомога має спеціальну правову природу, поєднуючи ознаки соціальної гарантії, компенсаційної виплати та засобу оперативного реагування держави на соціально значущі ризики, пов’язані з проходженням військової служби. У роботі досліджено систему нормативно-правових актів, які регулюють підстави, умови, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, зокрема положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», підзаконних актів Кабінету Міністрів України та відповідної судової практики. Визначено основні юридичні факти, з якими законодавець пов’язує виникнення права на допомогу, а також охарактеризовано коло осіб, які мають право на її отримання. Обґрунтовано, що правова конструкція цієї виплати спрямована не лише на формальне закріплення права на допомогу, а й на забезпечення підвищеного соціального захисту найбільш вразливих категорій осіб, зокрема дітей, непрацездатних батьків, вдови (вдівця), утриманців загиблого військовослужбовця. Особливу увагу приділено аналізу особистого розпорядження військовослужбовця щодо виплати одноразової грошової допомоги на випадок його загибелі (смерті). Доведено, що таке розпорядження має окремі спільні риси із заповітом, однак не є заповітом за своєю правовою природою, оскільки обмежується виключно визначенням отримувачів конкретної державної виплати. Водночас підкреслено, що навіть за наявності такого розпорядження законодавство встановлює гарантії для окремих категорій осіб, які незалежно від його змісту мають право на визначену частку допомоги, що підтверджує соціальну спрямованість правового регулювання. Окремо проаналізовано актуальну судову практику Верховного Суду, яка має важливе значення для формування єдиного підходу до застосування норм права у спорах щодо призначення одноразової грошової допомоги. Зокрема, звернуто увагу на судові позиції щодо права дитини, зачатої за життя військовослужбовця, але народженої після його смерті, на отримання відповідної виплати, а також на підхід суду до оцінки обставин смерті військовослужбовця у стані алкогольного сп’яніння. Установлено, що судова практика орієнтована на захист соціальної сутності цієї допомоги, недопущення надмірного формалізму та забезпечення справедливого балансу між буквою закону і його метою. Ключові слова: військовослужбовець, одноразова грошова допомога, смерть, загибель, член сім'ї, особисте розпорядження, захист, правове регулювання, судова практика.</jats:p>