Abstract
<jats:p>Стаття присвячена дослідженню принципу поваги до людської гідності як засадничої межі широти забезпечення дисципліни праці в Національній поліції України в умовах воєнного стану. Актуальність теми зумовлена тим, що в період повномасштабної війни об’єктивно зростають службове навантаження на працівників поліції, суспільні очікування щодо їхньої лояльності, стійкості, дисциплінованості та бездоганності публічної поведінки, а також інтенсивність дисциплінарного контролю з боку суб’єктів владних повноважень. За таких умов особливої ваги набуває питання про те, де проходить межа між правомірним посиленням дисциплінарного впливу, зумовленим потребами національної безпеки, і таким втручанням у трудову, приватну та особисту сфери працівника, яке вже суперечить вимогам поваги до його людської гідності. Обґрунтовано, що навіть за умов дії воєнного стану людська гідність працівника Національної поліції не втрачає значення пріоритетного критерію визначення правомірності дисциплінарного регулювання та правозастосування. Встановлено, що однією з ключових проблем у цій сфері є такий спосіб нормативного поєднання правових і морально-етичних вимог, за якого останні починають фактично діяти як самостійна підстава для надмірного розширення дисциплінарного контролю. Доведено, що нечіткість етичних критеріїв, орієнтація на оцінні категорії на кшталт «підриву авторитету поліції», а також символічне ототожнення всієї особи поліцейського з його службовим статусом створюють умови для послаблення юридичної визначеності та зростання ризику свавільного дисциплінарного впливу. Окрему увагу приділено проблемі розмивання межі між службовою та позаслужбовою поведінкою працівника поліції, передусім у кіберпросторі. Аргументовано, що в умовах війни зростають ризики того, що майже будь-яка публічна поведінка поліцейського навіть у позаробочий час може тлумачитись як дисциплінарно значуща поведінка (і тоді, коли зв’язок такої поведінки з виконанням службових функцій не є реальним, безпосереднім і належно доведеним). У статті також проаналізовано процедурні ризики, пов’язані з особливостями дисциплінарного провадження в період дії воєнного стану, зокрема зі спрощенням службового розслідування, послабленням процесуального дистанціювання між ініціюванням, розслідуванням і вирішенням дисциплінарної справи, а також із можливістю перегляду вже застосованих заходів дисциплінарного впливу. Зроблено висновок, що принцип поваги до людської гідності в правотворчій і правозастосовній практиці повинен розглядатися не як декларативна цінність, а як реальний нормативний орієнтир для обмеження дисциплінарної влади, для недопущення підміни індивідуальної відповідальності працівника реагуванням на системні управлінські недоліки, а також для збереження справедливого балансу між публічним інтересом, інтересами служби та основоположними правами поліцейського. Ключові слова: воєнний стан, дисципліна праці, дисциплінарний вплив, людська гідність, публічний інтерес, юридична визначеність.</jats:p>