Abstract
<jats:p>У статті здійснено дослідження появи новітньої доктрини «репродуктивної справедливості» та її вплив на міжнародне і національне законодавство, а також її значення у формуванні права майбутнього. Розглядається розвиток репродуктивних прав у міжнародному праві та відповідних документах ООН. Підкреслюється перехід від суто формального визнання індивідуальної автономії до підходу, що пов'язує права людини із соціальною справедливістю. Концепція репродуктивної справедливості представлена на основі трьох основних вимірів: право мати дітей, право утримуватися від народження дітей та право виховувати дітей у безпечному та сприятливому середовищі. Особлива увага приділяється зв'язку між репродуктивною справедливістю та Цілями сталого розвитку ООН, особливо в сферах боротьби з бідністю, охорони здоров'я, освіти, гендерної рівності та зменшення нерівності. Крім того, аналізуються міжнародні правові стандарти щодо доступу до допоміжних репродуктивних технологій на основі універсальних та регіональних норм, прецедентного права ЄСПЛ та рекомендацій міжнародних організацій. Нарешті, оцінюється судова практика, яка формує доктрину репродуктивної справедливості, та визначаються основні тенденції розвитку в різних правових системах. Обґрунтовується необхідність інтеграції універсальних стандартів репродуктивної справедливості в національну правову систему та вказуються напрямки подальшого розвитку правового регулювання з урахуванням міжнародного досвіду. Ключові слова: репродуктивна справедливість, допоміжні репродуктивні технології, статус ембріона, права людини, Цілі сталого розвитку.</jats:p>