Abstract
<jats:p>У статті досліджено генезис та еволюцію понятійно-категоріального апарату штурмових дій (1914–2024). Здійснено теоретичне розмежування понять «атака», «штурм» та «штурмові дії». Обґрунтовано, що атака є маневром підрозділів у бойових порядках, штурм – фінальною рішучою фазою атаки, а штурмові дії – автономним багатоетапним способом прориву підготовленої оборони противника. Запропоновано авторське визначення штурмових дій як високоспеціалізованого способу тактичних дій автономних груп, що базується на інтеграції маневру з комплексним вогневим ураженням, засобами РЕБ, БпАК, інженерним забезпеченням та веденням ближнього бою. Доведено, що в умовах «прозорого поля бою» успіх досягається децентралізацією управління та мережецентричною взаємодією. Запропоновано імплементацію уточнених категорій у бойові статути Збройних Cил України.</jats:p>