Abstract
<jats:p>Після визнання Кримським ханством у 1475 р. залежності від Османської імперії, султани почали активно використовувати війська кримців у воєнно-політичних цілях своєї держави та залучати їх до своїх військових кампаній – на Балканах, Кавказькому регіоні та Ірані. Кримці спільно з османами брали участь у військових походах проти балканських держав, Речі Посполитої та Московії. Головним суперником Стамбула на Сході була держава Сефевідів. Скориставшись внутрішніми міжусобицями в цій державі, султан вирішив захопити частину її території та розширити володіння Османської імперії на Сході. Османи мали перевагу над ворогом у загонах піших стрільців та артилерії, однак, потребували мобільної кінноти і тому залучили до бойових дій киримли. Як правило, війська киримли використовували як авангард, який рухався попереду османських військ, для спустошливих рейдів ворожою територією, збору трофеїв і тактичної розвідки. Кримці відіграли дуже важливу роль при постачанні османським гарнізонам продуктів харчування та боєприпасів, чим дозволили султану закріпитись на Кавказі і продовжувати бойові дії проти персів. Водночас участь киримли у війні завдала військам ханства відчутних втрат (у битві при Моллахасані загинули тисячі воїнів, а у полон потрапив калга Аділь Ґерай), послабила військову міць держави. Виник гострий конфлікт між ханом та султаном, внаслідок чого хан втратив владу і був убитий, а ханство стало ще більш залежним від Османської імперії.</jats:p>