Abstract
<jats:p>Яким має бути академічне сприяння здобувачу вищої освіти для успішної реалізації освітньої траєкторії? Чи має тьютор замінити куратора? Як підготувати універсального тьютора? Чи потрібні інші фахівці для професійно-наставницької й адаптаційно-сервісної підтримки здобувача? Відсутність системної відповіді на ці питання призводить до плутанини ролей і неефективного використання ресурсів. Мета. Систематизувати форми академічного сприяння здобувачам вищої освіти через розроблення функціональної типології ролей та оцінити доцільність інституціоналізації тьюторства як окремої посади у вищій освіті. Методи. Дослідження базується на моделі інституційної інтеграції V. Tinto, яка розрізняє соціальну та академічну підсистеми успішності здобувача. Здійснено компаративний аналіз практик академічного супроводу в понад 40 університетах Європи, Північної Америки та України. Застосовано функціональний підхід до класифікації ролей за метою, виконавцем, тривалістю взаємодії та кваліфікаційними вимогами. Результати. Розроблено функціональну типологію, яка розрізняє вісім ролей академічного сприяння, класифікованих за чотирма рівнями інтеграції: інфраструктурним (академічне консультування), соціальним (порадництво групи та особистості), академічним (асистентство та репетиторство) та інтелектуальним (наставництво). Виявлено, що в міжнародних практиках академічне сприяння реалізується через рольовий розподіл функцій між викладачами, здобувачами та адміністративним персоналом, а не через окремі посади. Висновки. Інституціоналізація тьюторства як окремої педагогічної посади створює ризик підміни академічного наставництва соціально-адаптаційним супроводом через відсутність фахової експертизи та дослідницького досвіду у виконавця. Запропонована функціональна типологія ролей дозволяє університетам дизайнувати моделі академічного сприяння здобувачам й збалансовано розподіляти функції супроводу залежно від інституційних ресурсів та освітньої політики закладу, уникаючи концентрації несумісних функцій в одній ролі.</jats:p>