ЦИФРОВІ ПРАВА ЛЮДИНИ ЯК НОВА ПАРАДИГМА ПРАВ І СВОБОД: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ, DIGITAL HUMAN RIGHTS AS A NEW PARADIGM OF RIGHTS AND FREEDOMS: THEORETICAL AND LEGAL ANALYSIS

<jats:p>Метою дослідження є аналіз концепції цифрових прав людини як нового етапу розвитку системи прав і свобод особистості, визначення їх правової природи, змісту та ролі у забезпеченні прав людини в умовах цифрової трансформації суспільства. Для досягнення вказаної мети потрібно вирішити наступні завдання – розкрити поняття та сутність цифрових прав людини як нової категорії сучасної правової науки; – з’ясувати сутність найбільш дискусійного цифрового права – права людини бути забутим (Right to be Forgotten); – дослідити процес трансформації традиційних прав і свобод людини під впливом розвитку цифрових технологій. Методологічну основу дослідження становить комплекс загальнонаукових і спеціально-юридичних методів наукового пізнання. Застосування діалектичного методу дало змогу дослідити еволюцію цифрових прав людини в умовах цифрової трансформації суспільства. За допомогою формально-юридичного методу розкрито поняття, ознаки та правову природу цифрових прав людини. Системно-структурний метод використано для визначення місця цифрових прав у системі прав і свобод людини та їх класифікації. Порівняльно-правовий метод дав можливість проаналізувати положення міжнародно-правових актів, законодавства Європейського Союзу та практики Європейського суду з прав людини. Метод узагальнення застосовано для формулювання висновків і визначення перспектив розвитку концепції цифрових прав людини. Результати. У результаті проведеного дослідження встановлено, що цифрові права людини є закономірним результатом розвитку інформаційного суспільства та цифрової трансформації держави, а їх формування відображає сучасний етап еволюції системи прав і свобод людини. Узагальнення наукових підходів дало змогу визначити цифрові права як комплекс правових можливостей особи, що забезпечують реалізацію, захист і здійснення фундаментальних прав у цифровому середовищі, а також охоплюють права, поява яких безпосередньо зумовлена розвитком цифрових технологій. Встановлено, що в сучасній юридичній доктрині сформувалися два основні підходи до їх розуміння: як трансформації традиційних прав людини в умовах цифровізації та як самостійної групи прав, що виникла у зв’язку з розвитком цифрових технологій. Обґрунтовано, що одним із найбільш дискусійних цифрових прав є право бути забутим (Right to be Forgotten), зміст якого полягає у забезпеченні контролю особи над власними персональними даними, цифровою історією та репутацією. Аналіз положень GDPR, практики Суду Європейського Союзу та Європейського суду з прав людини засвідчив поступове формування міжнародних стандартів його реалізації. Доведено, що цифровізація істотно трансформувала механізми реалізації традиційних прав людини, насамперед права на приватність, свободу вираження поглядів, доступ до інформації та захист персональних даних. Практика ЄСПЛ підтверджує еволюційний підхід до тлумачення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що забезпечує ефективне поширення її гарантій на цифрові правовідносини та сприяє формуванню сучасних європейських стандартів захисту цифрових прав людини. Висновки. Проведене дослідження засвідчило, що цифровізація суспільних відносин зумовила трансформацію сучасної системи прав людини та формування концепції цифрових прав. Встановлено, що в юридичній доктрині сформувалися два основні підходи до їх розуміння: як нової форми реалізації традиційних прав у цифровому середовищі та як самостійної групи прав, обумовленої розвитком цифрових технологій. Обґрунтовано, що зазначені підходи є взаємодоповнювальними. Особливу увагу приділено праву бути забутим, яке забезпечує контроль особи над персональними даними, цифровою історією та репутацією і ґрунтується на балансі між правом на приватність, свободою вираження поглядів і суспільним інтересом. Аналіз практики ЄСПЛ підтвердив еволюційний характер тлумачення Конвенції, що забезпечує поширення її гарантій на цифрові правовідносини. Зроблено висновок про необхідність подальшого розви’тку українського законодавства відповідно до європейських стандартів захисту цифрових прав людини.</jats:p>