Abstract
<jats:p>Стаття присвячена комплексному дослідженню правових засад та організаційно-правових механізмів здійснення судочинства в Україні в умовах воєнного стану, запровадженого внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю забезпечення безперервності функціонування судової системи та реалізації конституційного права на судовий захист у надзвичайних умовах, коли значна частина судів опинилася на тимчасово окупованих територіях або в зоні активних бойових дій. Метою статті є з’ясування адміністративно-правових та процесуальних засад організації судочинства під час воєнного стану, виявлення їх переваг і недоліків, формулювання пропозицій щодо вдосконалення нормативного регулювання. У дослідженні застосовано формально-юридичний, порівняльно-правовий та системно-структурний методи наукового пізнання. Результати. Проаналізовано конституційні гарантії права на судовий захист, положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», процесуальні кодекси та практику їх застосування в умовах війни. Особливу увагу приділено механізмам зміни територіальної підсудності судових справ, рекомендаціям Ради суддів України та Верховного Суду щодо організації роботи судів, цифровій трансформації судочинства. Встановлено, що ключовими інструментами забезпечення безперервності правосуддя стали: зміна територіальної підсудності справ відповідно до статті 147 Закону «Про судоустрій і статус суддів»; розширення використання електронного суду та відеоконференцзв’язку; диференціація справ за критерієм невідкладності; створення умов для дистанційної участі в судових засіданнях з використанням власних технічних засобів учасників процесу. Доведено, що цифровізація судочинства стала критично важливим чинником збереження доступу до правосуддя для внутрішньо переміщених осіб, мешканців прифронтових територій та інших вразливих груп. Водночас виявлено системні проблеми: нерівномірність технічного оснащення судів, нерівність доступу громадян до цифрових сервісів, перевантаженість окремих судів, недостатню правову визначеність дистанційних процедур. Висновки. Сформульовано висновок про необхідність подальшого законодавчого вдосконалення механізмів організації судочинства в умовах надзвичайних правових режимів для повноцінної реалізації стандартів справедливого суду, визначених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України.</jats:p>