Abstract
<jats:p>Метою статті є комплексний аналіз трансформації правничої термінології, що сформована у актах Конституційного Суду України у період з 1997 до 2026 року. Методологічну основу дослідження становлять діалектичний метод, який застосовувався для з’ясування особливості еволюції правничої термінології у взаємозв’язку з історичними та політико-правовими трансформаціями, порівняльно-правовий метод – для аналізу міжнародних та європейських підходів, а також метод системного аналізу, що дав змогу дослідити внутрішню логіку розвитку терміносистеми Конституційного Суду України. Результати. У статті здійснено комплексний аналіз еволюції правничої термінології, яку формує Конституційний Суд України у своїй практиці з 1997 по 2026 роки. Визначено п’ять послідовних етапів становлення терміносистеми КСУ, кожен із яких відзначається специфічним набором категорій, зміною доктринальних орієнтирів та ступенем інтеграції міжнародних стандартів. Встановлено, що на першому етапі (1997–2000 рр.) КСУ зосередився на уніфікації базових понять. Період 2000-2010 рр. характеризується переходом від описових до аналітичних правових категорій. Саме в цей період КСУ формує правові позиції. 2010–2014 роки характеризуються інтенсивним розширенням процесуальної термінології. У 2014–2020 роках відбувається оновлення термінологічної системи у зв’язку з реформою конституційного правосуддя та впровадженням інституту конституційної скарги. Поява нових процесуальних інститутів спричинила появу нових категорій, які визначають зміст і межі індивідуального конституційного контролю. Період після 2020 року відзначається суттєвим впливом правничої термінології Європейського Союзу на вітчизняну правову систему та безпекової складової, спричиненої збройною агресією проти України. Правнича термінологія КСУ стала важливим інструментом адаптації української правової системи до нових внутрішніх і зовнішніх викликів, забезпечуючи гармонізацію національних підходів з європейськими стандартами. Висновки. Еволюція правничої термінології Конституційного Суду України упродовж 1997-2026 років пройшла кілька стадій: базове формування термінології, її доктриналізація, політичну трансформацію, процесуальне оновлення та європеїзацію. Кожен із цих етапів відображає не лише розвиток конституційного правосуддя, але й загальні тенденції трансформації української правової системи. У результаті діяльності Конституційного Суду України, сформувався складний та багаторівневий понятійний апарат, який сьогодні відіграє важливу роль у розвитку конституційної доктрини, правотворчості та судової практики.</jats:p>