Abstract
<jats:p>У статті висвітлено результати багаторічних польових досліджень, спрямованих на обґрунтування ефективності удосконалення окремих елементів технології вирощування пшениці озимої м’якої в умовах Лівобережного Лісостепу України. Метою роботи було виявити вплив крупності насіння та системи весняного підживлення на формування врожайності зерна сортів Кубус і Довіра Одеська. Дослідження проводили протягом 2021–2025 років на чорноземах типових опідзолених із використанням загальноприйнятих методик польового експерименту та статистичної обробки даних. Методологія базувалася на польових експериментах із сортами Кубус і Довіра Одеська. Схема досліду передбачала вивчення ефекту сівби насіння різної крупності за масою 1000 насінин, у тому числі суміші крупної та середньої фракцій, за умов стандартного азотного підживлення та комплексного застосування азотних і мікродобрив у фазу весняного кущіння. Встановлено, що найбільшу врожайність забезпечує сівба сумішшю насіння крупної та середньої фракцій (пропорція 50:50) на фоні комплексного підживлення. Сорт Кубус виявився більш чутливим до інтенсифікації технології, сформувавши продуктивність на рівні 5,6–6,0 т/га, тоді як у сорту Довіра Одеська цей показник становив 5,1–5,3 т/га. Використання дрібного насіння не сприяло зростанню врожайності, а в несприятливі роки призводило до її зниження через обмежені адаптивні можливості. Дисперсійним аналізом визначено, що провідним чинником впливу на врожайність є гідротермічні умови року (48–53%), частка системи підживлення становить 25–27%, а крупності насіння – 6–12%. Поєднання змішаної сівби (крупна + середня фракції) із внесенням КАС та мікродобрив у фазу весняного кущіння є дієвим інструментом підвищення врожайності пшениці озимої незалежно від погодних умов. Для досягнення максимальної продуктивності доцільно впроваджувати диференційований підхід до підбору насіннєвого матеріалу з урахуванням сортових особливостей відгуку на елементи живлення.</jats:p>