Abstract
<jats:p>Мета. Метою дослідження була комплексна оцінка реакції ріпаку озимого на дію агротехнічних чинників – внесення сірковмісних добрив, способів сівби та норм висіву насіння через аналіз динаміки проходження фенологічних фаз у сезоні 2024–2025 рр. Робота спрямована на встановлення закономірностей тривалості вегетаційного періоду та ідентифікацію адаптивних механізмів культури залежно від технологічних параметрів вирощування. Методи. Наукові дослідження базувалися на трифакторному польовому досліді, де фактором А було мінеральне живлення (контроль без добрив та варіант із внесенням сірковмісних добрив), фактором В – спосіб сівби (міжряддя 25 та 60 см), фактором С – густота стояння (250, 320 і 500 тис. шт./га). Методологічна новизна полягає у впровадженні алгоритму трансформації календарних дат настання фаз за міжнародною шкалою BBCH у кількісні параметри. Це дозволило застосувати дисперсійний аналіз для математичної верифікації біологічної мінливості розвитку культури залежно від досліджуваних прийомів вирощування. Результати. Аналіз польового моніторингу виявив чітку залежність темпів онтогенезу від умов живлення. На неудобрених варіантах спостерігалося прискорене проходження етапів розвитку, що призводило до раннього настання основних фенофаз порівняно з удобреними варіантами. Така тенденція інтерпретується як захисна реакція на дефіцит поживних речовин («вимушене» дозрівання). Внесення сірковмісних добрив забезпечило покращення умов живлення, що змістило настання фінальних стадій на пізніші терміни та збільшило тривалість вегетації до 205–210 діб (на 9–10 діб більше за контроль). Паралельно зафіксовано вплив архітектоніки посіву: при міжрядді 25 см стадія бутонізації наступала на 1–2 дні швидше, ніж при 60 см, а максимальна норма висіву (500 тис. шт./га) корелювала з найбільш раннім завершенням циклу розвитку. Статистична оцінка підтвердила достовірність індивідуального впливу кожного з факторів за відсутності їхньої значущої сумісної взаємодії.Висновки. Доведено, що досліджувані агротехнічні фактори безпосередньо впливають на тривалість окремих фенологічних фаз та загальний вегетаційний період ріпаку озимого. Використаний алгоритм статистичної обробки даних із трансформацією календарних дат у кількісні показники дозволив за допомогою дисперсійного аналізу математично довести істотність цього впливу. Результати підтверджують, що виявлена мінливість у темпах морфогенезу не є випадковою, а є статистично достовірним відгуком культури на зміни умов живлення та структури агрофітоценозу. Це обґрунтовує можливість точного прогнозування етапів розвитку рослин при впровадженні елементів інтенсифікації.</jats:p>