ЦИФРОВИЙ РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ: СТРАТЕГІЧНИЙ ВИМІР ТА ТЕХНОЛОГІЧНІ КАТАЛІЗАТОРИ

<jats:p>У статті здійснено комплексне теоретичне обґрунтування стратегічних контурів цифрового розвитку сучасних соціально-економічних систем (СЕС) в умовах прискореної зміни глобальних технологічних укладів. Автор детально розкриває зміну парадигми – перехід від суто інструментального сприйняття інновацій до субстанційного, за якого інформаційні масиви й знання перетворюються на конститутивний базис і нову внутрішню логіку інституційної реальності. Охарактеризовано трирівневу модель економіки цифрового типу, яка базується на безшовній інтеграції інфраструктурного комплексу, оновлених бізнес-алгоритмів та транзакційного ринку. Досліджено ключові глобальні мегатренди до 2030 року, серед яких особливу увагу приділено фундаментальному зсуву в бік агентного та фізичного штучного інтелекту, еволюції мережевих рішень Cloud 3.0 і 6G, а також масштабній реструктуризації міжнародного ринку праці через виникнення «парадоксу перекваліфікації». Окрему увагу в межах дослідження приділено компаративному аналізу провідних світових моделей цифровізації (капіталомісткої американської, регуляторної європейської та апаратної азійської). На основі узагальнення міжнародного досвіду виокремлено специфіку й унікальність українського вектора розбудови цифрової екосистеми сталого розвитку (DSE) в умовах екстремальних зовнішніх шоків. Оцінено рівень інституційної та цифрової готовності України до інтеграції в європейський простір (EU acquis), проаналізовано успіхи модернізації державних сервісів, захищеність баз даних за допомогою суверенних хмар, а також стійкість вітчизняного ІТ-сектору та його ключових регіональних платформ. Доведено, що в сучасних українських реаліях високі технології виступають не просто інструментом економічного зростання, а стають критично важливим імперативом національної життєстійкості, оборони та антикризового управління.</jats:p>