ТЕОРЕТИЧНІ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ

<jats:p>У статті досліджено теоретичні та нормативно-правові засади публічного управління інноваційним розвитком територіальних громад в Україні в контексті глобальних, європейських і внутрішньодержавних трансформацій. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю формування системного підходу до управління інноваційним розвитком територій з урахуванням цифрової трансформації, європейської інтеграції, децентралізації, повномасштабної війни, післявоєнного відновлення, ресурсних обмежень та вимог до інституційної спроможності громад. Обґрунтовано, що інноваційний розвиток територій формується не лише завдяки впровадженню технологічних нововведень, а й через взаємодію інституційних, управлінських, економічних, цифрових, соціальних та партнерських механізмів. Метою статті є систематизація сучасних теоретичних підходів до публічного управління інноваційним розвитком територіальних громад та аналіз нормативно-правових засад його забезпечення в Україні. Методологічну основу становить міждисциплінарний підхід із використанням системного, інституційного та порівняльного методів, а також методів аналізу, синтезу, узагальнення та логічної інтерпретації. Систематизовано концепції New Public Governance, Collaborative Governance, Network Governance, Public Value Governance, Innovation Systems, Innovation Ecosystems, Smart Specialisation, Digital Government та Resilience Theory. Доведено, що сучасний інноваційний розвиток територій ґрунтується на переході від ієрархічного управління до партнерської та мережевої взаємодії органів влади, бізнесу, науки, громадянського суспільства та інших суб’єктів. Обґрунтовано доцільність розгляду територіальної громади як інноваційної екосистеми, що поєднує внутрішні й зовнішні ресурси, людський капітал, цифрові інструменти, інноваційну інфраструктуру та міжнародне партнерство. Встановлено, що нормативно-правове забезпечення інноваційного розвитку територіальних громад має багаторівневий характер і охоплює законодавство про місцеве самоврядування, інноваційну діяльність, державну регіональну політику, міжмуніципальне співробітництво, цифрову трансформацію та публічні інвестиції. Водночас система нормативного регулювання, хоча й є достатньо розвиненою, не забезпечує належної системності стимулів і ресурсного забезпечення інноваційного розвитку громад. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні необхідності комплексного поєднання інституційної спроможності, адаптивності, колаборативного врядування, цифрової трансформації, стратегічного планування та мобілізації внутрішніх і зовнішніх ресурсів. Обґрунтовано необхідність розроблення системи індикаторів та інструментів оцінювання інноваційного розвитку територіальних громад, яка дозволить визначати їх інноваційну спроможність, оцінювати результативність інноваційних заходів та враховувати відповідні результати у стратегічному плануванні й розподілі ресурсів. Перспективним напрямом подальших досліджень є формування методики комплексного оцінювання інноваційного розвитку територіальних громад.</jats:p>