ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

<jats:p>У статті досліджено гендерні аспекти публічного управління в Україні в умовах демократичних трансформацій, європейської інтеграції та воєнних викликів. Гендерна рівність розглядається як важлива складова ефективного врядування, інституційного розвитку та сучасної державної політики. Система публічного управління дедалі більше орієнтується на забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків у процесах прийняття рішень, доступі до державної служби, політичного представництва та управлінського лідерства. Попри значний прогрес у законодавчій сфері та міжнародні зобов’язання України, залишаються численні структурні й соціокультурні бар’єри, які ускладнюють реалізацію гендерно чутливого врядування. Проаналізовано інституційні, правові та соціально-політичні засади гендерної політики України, визначено основні проблеми забезпечення гендерної рівності у сфері публічного управління. Особливу увагу приділено гендерним стереотипам, недостатньому представництву жінок на керівних посадах, дискримінації у професійному просуванні, нерівності оплати праці та впливу воєнного стану на гендерні відносини в державних інституціях. Обґрунтовано, що гендерний дисбаланс негативно впливає на ефективність управління, обмежує демократичну участь та знижує здатність інституцій реагувати на суспільні потреби. Дослідження поєднує підходи теорії публічного управління, гендерних студій, соціології та європейських моделей врядування для оцінки ефективності механізмів гендерного мейнстримінгу в Україні. Встановлено, що європейські системи врядування активно впроваджують інклюзивні політики, спрямовані на забезпечення рівних можливостей, різноманіття та гендерно орієнтованого управління. Україна поступово адаптує ці стандарти через законодавчі реформи, інституційну модернізацію та співпрацю з міжнародними організаціями. Особливу увагу приділено ролі жінок у публічному управлінні в умовах війни та повоєнної відбудови. Жінки активно залучені до кризового менеджменту, гуманітарної координації, місцевого самоврядування та забезпечення інституційної стійкості. Водночас воєнні умови посилюють соціальну вразливість, емоційне навантаження та прояви нерівності у професійній сфері. Зроблено висновок, що досягнення гендерної рівності у публічному управлінні потребує комплексних реформ, які охоплюють правові гарантії, інституційну відповідальність, розвиток лідерства, гендерно орієнтовану освіту та трансформацію суспільної культури. Інтеграція гендерно чутливих підходів у систему врядування сприятиме демократичній консолідації, соціальній справедливості та підвищенню ефективності публічного управління в Україні.</jats:p>