АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ РАМКИ ОБМЕЖЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ

<jats:p>Стаття присвячена аналізу особливостей реалізації та обмеження соціальних прав в Україні в умовах воєнного стану, запровадженого у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації. З огляду на масштабні трансформації у сфері соціальної політики, авторами досліджено межі допустимого втручання держави, виходячи з конституційних положень, міжнародних стандартів та практики Європейського суду з прав людини й Європейського комітету із соціальних прав. Особлива увага приділяється положенням Європейської соціальної хартії, яка не передбачає повної дерогації від соціальних прав навіть у надзвичайних ситуаціях, а також зобов’язує держави забезпечувати безперервність «ядра» соціальних гарантій. У роботі аналізуються виклики, що виникають у процесі забезпечення соціальних прав на місцевому рівні, зокрема в діяльності органів місцевого самоврядування та військових адміністрацій. Досліджено їх функції, обмеження та управлінські ризики, пов’язані з фрагментарністю нормативного регулювання та нерівністю доступу до послуг у різних регіонах. Обґрунтовано доцільність застосування принципів належного врядування як системної основи забезпечення стійкості соціальної сфери у воєнний час: пропорційності, прозорості, підзвітності, координації, участі громад та недискримінації. Сформульовано висновки щодо необхідності вдосконалення державної політики у сфері соціальних прав з метою приведення її у відповідність до міжнародних стандартів, підвищення управлінської спроможності громад та забезпечення балансування між потребами оборони і соціальними зобов’язаннями держави.</jats:p>