ТРАНСФОРМАЦІЯ ІНСТИТУЦІЙНИХ ЗАСАД ТА КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ В КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ (КІНЕЦЬ ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТ.)

<jats:p>У статті здійснено комплексний науковий аналіз системних трансформацій інституційних засад та векторів розвитку кадрової політики в культурно-мистецькій сфері України на зламі ХХ-ХХІ століть. Обґрунтовано, що актуальність дослідження зумовлена необхідністю критичного осмислення історико-культурного досвіду реформування галузевого управління в період становлення та консолідації української державності. Авторами доведено, що доцільність дослідження полягає у подоланні фрагментарності теоретичного знання щодо адаптації культурного сектору до нових соціально-економічних і суспільно-політичних реалій, а також у виявленні системних закономірностей та суперечностей інституційного поступу. Запропоновано чітку систематизацію чинників, що визначають ефективність кадрової політики в умовах інституційної нестабільності та узагальнені аспектів реформування, які можуть бути імплементовані в процеси сучасної модернізації управління культурними ресурсами держави. Зокрема, виокремлено деструктивні чинники (інертність та архаїчність радянської управлінської парадигми, кадровий дефіцит та диспропорції, повільна адаптація системи освіти, ресурсна та фінансова обмеженість) та конструктивні здобутки в реалізації кадрової підготовки (запуск нових спеціалізованих факультетів, кафедр і програм, формування розгалуженої системи неперервної освіти, синергія з громадським сектором та донорськими ініціативами, якісне оновлення кадрового потенціалу центрального та регіонального апарату). Аргументовано, що синергетична взаємодія академічної освіти, грантової підтримки та регіональних ініціатив сприяє нівелюванню кадрової кризи перехідного етапу та забезпечує формування ефективного кадрового потенціалу як основи інституційної спроможності культурно-мистецької сфери в Україні. Підкреслено, що дослідження цього перехідного етапу створює методологічне підґрунтя для оптимізації сучасної державної культурної політики та страхування кадрового менеджменту в умовах сучасних глобальних і внутрішніх викликів. Доведено, що межа ХХ-ХХІ століть стала етапом докорінного зламу радянської бюрократичної парадигми та формування нових суб’єктів культурної діяльності, що супроводжувалося виникненням запиту на фахівців із менеджменту культури, арт-ринку та креативних індустрій відповідно до розвитку громадянського суспільства.</jats:p>