Abstract
<jats:p>Мета роботи – визначити біологічні предиктори толерантності до гіпоксії середньогір’я в спортсменів високої кваліфікації з переважно анаеробним типом енергозабезпечення на основі показників варіабельності серцевого ритму (далі – ВСР) та реакції на активну ортостатичну пробу. Методи. Обстежено спортсменів високої ква‑ ліфікації (МС/МСМК, біг на середні дистанції; середній вік 23,9 ± 3,82 року) та проведено оцінку адаптації під час двотижневого навчально-тренувального збору в умовах середньогір’я (2100 м) на 2–3-тю та 11–12-ту добу. Реєстрували ВСР у фоновому режимі та під час активної ортопроби; аналізували статистичні та спектральні пара‑ метри (VLF, LF, HF, VHF, TP, LF/HF) й показники ортостатичної реактивності (К30:15). Результати. За індивідуальними особливостями вегетативної регуляції спортсменів розподіляли на дві групи. У початковий період адаптації до середньогір’я виділено дві типологічні групи: 1-ша (41,7 %) характеризувалася високими значеннями ВСР із перевагою симпатичних впливів і високою напруженістю регуляторних процесів; 2-га (58,3 %) ̶ показниками помірної напруженості та більшою збалансованістю симпатичних і парасимпатичних впливів. На 11–12-ту добу перебування в середньогір’ї при ортостатичному тесті в 1-й групі відзначали вираженіші ознаки симпатоадрена‑ лової активації (зростання LF/HF до 2,86), тоді як у 2-й групі реакція була помірнішою (LF/HF – 1,55) при збереженні кращої вагусної компоненти у фоновому записі (вищі значення HF). Відсутність «нестійких» функціональних станів регуляції у 2-й групі роз‑ цінено як сприятливу ознаку підвищеної стійкості до гіпоксії та фізичних навантажень. Висновки. Так, комплекс показників ВСР (вихідний симпато-вагальний баланс, спектральний профіль та ортостатична реактивність) може розглядатися як біологічний інструмент прогнозування толерантності до гіпоксії середньогір’я та персоналізації режимів тренувального навантаження в спортсменів анаеробної спрямованості. </jats:p>