Abstract
<jats:p>У статті розкрито місце, функції та суспільно-духовне значення військового капеланства як важливого елемента системи психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України в умовах російсько-української війни. Доведено, що духовне виховання військовослужбовців виступає одним із ключових чинників забезпечення їх внутрішньої стійкості, психологічної готовності до виконання бойових завдань, збереження моральних орієнтирів і людяності у надзвичайно складних умовах сучасної війни. Висвітлено історичні передумови становлення інституту капеланства в Україні – від традицій княжої доби, коли духовенство супроводжувало воїнів у походах, до українського козацтва та визвольних змагань ХХ століття, що заклали фундамент національного військового душпастирства. Простежено етапи відродження військового капеланства у період після відновлення незалежності України та його активного розвитку після 2014 року у відповідь на виклики російської агресії. Охарактеризовано основні напрями діяльності військових капеланів: духовно-релігійну (проведення богослужінь, обрядів, духовних бесід), морально-психологічну (підтримка бойового духу, формування психологічної готовності, віри у власні сили), освітньо-виховну (розвиток патріотизму, відповідальності, служіння народові), соціально-доброчинну (допомога пораненим побратимам, родинам загиблих) та консультативну (психологічна підтримка особового складу). Встановлено, що сучасний військовий капелан є не лише духовним наставником, а й партнером командування у питаннях згуртованості колективу, зниження рівня стресу, профілактики деструктивних станів і підтримання бойової ефективності. Військове капеланство є невід’ємною складовою системи духовно-релігійного забезпечення Збройних Сил України, важливим інструментом формування моральної, духовної та психологічної сили українського війська, що забезпечує його готовність, стійкість, єдність і духовну міць у боротьбі за свободу та незалежність держави.</jats:p>