Abstract
<jats:p>У статті розглядається проблема професійного стресу як одного з ключових чинників, що впливає на психологічне благополуччя та ефективність діяльності фахівців, зокрема медичних працівників. Зазначено, що сучасні умови життя і професійної діяльності супроводжуються значним зростанням стресових навантажень, які можуть призводити до дезадаптації, нервово-психічних і психосоматичних порушень, а також розвитку посттравматичних стресових розладів. Підкреслено, що інтенсивний вплив стресових факторів, зокрема в умовах субекстремальних ситуацій, здатний викликати негативні психічні стани навіть у психологічно стійких осіб. Окрему увагу приділено ролі міжособистісних відносин, організації професійної діяльності та умов праці як джерел стресу. Встановлено, що тривалий вплив стресогенних чинників знижує продуктивність діяльності, погіршує психічне та фізичне здоров’я і може сприяти формуванню синдрому емоційного вигорання. Наголошено на важливості стресостійкості як інтегральної характеристики особистості, що забезпечує здатність ефективно протидіяти стресовим впливам. Низький рівень стресостійкості пов’язаний із негативними наслідками у професійній, соціальній та поведінковій сферах. Узагальнено, що професійний стрес у медичних працівників є багатовимірним феноменом, який впливає на результати праці, психологічне благополуччя та стан здоров’я. Обґрунтовано необхідність подальшого вивчення цього явища та розробки ефективних засобів його профілактики і подолання в системі професійної підготовки та діяльності медичних фахівців. Формування психологічної готовності є необхідною умовою підготовки компетентного, відповідального та емоційно стійкого медичного фахівця, здатного ефективно діяти в умовах сучасних викликів.</jats:p>