ПОВЕДІНКОВЕ ВРЯДУВАННЯ ЯК НОВІТНЯ ПАРАДИГМА РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

<jats:p>У статті обґрунтовано поведінкове врядування як новітню парадигму розвитку системи публічного управління, що виходить за межі епізодичного застосування технологій підштовхування та передбачає системне врахування фактичної поведінки громадян, публічних службовців, політичних керівників, організацій і мереж взаємодії на всіх стадіях публічної політики. Розмежовано поведінкову публічну політику, поведінкове публічне адміністрування, поведінковий уряд і поведінкове врядування. Останнє визначено як міждисциплінарну, людиноцентричну, доказову й етично обмежену систему формування правил, процесів, сервісів, комунікацій та механізмів підзвітності, у якій поведінкові закономірності використовуються не лише для зміни індивідуального вибору, а й для вдосконалення інституційного середовища та самокорекції публічної влади. Методологічну основу становлять системний, інституційний, структурно-функціональний, порівняльний і процесний підходи, методи аналізу, синтезу, типологізації та концептуального моделювання. Обґрунтовано сім контурів парадигми: епістемологічно-діагностичний; політико-проєктний; організаційно-адміністративний; сервісно-цифровий; партисипативно-комунікаційний; експериментально-оцінювальний; етико-правовий та інституційний. Розроблено цикл поведінково обґрунтованого рішення, паспорт поведінкового втручання й індекс інституційної готовності. Визначено принципи прозорості, пропорційності, збереження автономії, недискримінації, захисту даних, доказової достатності та оскаржуваності. Доведено, що поведінкова парадигма не замінює правове регулювання, ресурсне забезпечення чи структурні реформи, а підвищує їхню дієвість через точніше визначення бар’єрів, адаптацію управлінських процесів і постійне навчання інституцій. Запропоновані положення можуть бути використані для модернізації публічних послуг, регуляторної політики, комунікації, управління персоналом, доброчесності та участі громадян в Україні.</jats:p>