Abstract
<jats:p>У статті проведено філософський аналіз ключових засад легітимності влади в період Київської Русі, що дозволило реконструювати середньовічні уявлення про природу, джерела та механізми виправданості політичного панування в ранньодержавному суспільстві. Особливу увагу приділено традиційним і сакральним способам легітимації, на кшталт генеалогічної спадкоємності та релігійного освячення влади через хрещення, церковне помазання та ідею князя як «Божого слуги» чи «помазаника Божого», що знайшло яскраве втілення в творах митрополита Іларіона та інших пам’ятках. Розглянуто роль сакрального простору та символіки влади. Висвітлено, як уявлення про «законність» влади поєднували божественний дар, історичний спадок і елементи соціального договору. Дослідження підкреслює універсальне значення цих уявлень для розуміння еволюції концепцій влади в європейській середньовічній культурі, в якій сакральне та історичне обґрунтування влади слугувало мостом між античним спадком, візантійським впливом і власними слов’янськими традиціями народовладдя.</jats:p>