Abstract
<jats:p>У статті обґрунтовано значущість та особливості реалізації шкільного краєзнавства в системі освітньо-корекційної роботи з учнями, які мають порушення інтелектуального розвитку. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю пошуку нових підходів до формування у школярів національної самосвідомості, патріотизму та соціального досвіду через вивчення історії, культури та природи рідного краю. Автори розглядають краєзнавство як синтетичний вид діяльності, що забезпечує активізацію навчально-пізнавальної сфери та корекцію емоційно-вольових процесів у дітей із особливими освітніми потребами. У межах дослідження визначено ключові організаційні форми краєзнавства (державне, громадське, шкільне та позашкільне) та проаналізовано наукові підходи провідних дослідників до дефініції «шкільне краєзнавство». Особливу увагу приділено дидактичним принципам, на яких будується процес формування краєзнавчих уявлень: науковості, доступності, систематичності, наочності та виховуючої спрямованості. Окремо виділено принцип корекційно-розвиткової спрямованості, що передбачає розвиток чуттєвого сприймання, наочно-образного мислення та встановлення причинно-наслідкових зв’язків на основі конкретно-чуттєвого досвіду. У статті виокремлено та охарактеризовано три етапи краєзнавчої роботи в спеціальній школі: від накопичення сенсорно-споглядального досвіду в початкових класах, узагальнення і систематизації накопичених уявлень про свою місцевість та особистого досвіду під час вивчення дисциплін природничої та громадянської-історичної освітніх галузей до системної інтеграції знань у позаурочний час. Автори пропонують диференціювати результативність навчання за трьома рівнями: пропедевтико-пізнавальним, функціонально-операційним та аналітико-систематизуючим. Визначено, що урізноманітнення організаційних форм краєзнавчої роботи та використання різноманітної наочності і засобів ІКТ є необхідною умовою ефективного засвоєння історико-географічного матеріалу. У висновках наголошується, що систематична краєзнавча робота сприяє не лише успішній соціальній адаптації учнів, а й формуванню в них стійкої системи ціннісних орієнтирів та патріотичної позиції. Практична значущість роботи полягає у можливості використання запропонованої етапності для вдосконалення навчальних програм спеціальних закладів освіти.</jats:p>